сановник
ВЕЛЬМО́ЖА (у феодальних і буржуазних країнах — знатна й багата особа, що займала високу державну або придворну посаду), МОЖНОВЛА́ДЕЦЬ, ВЕЛЬМО́ЖНИЙ, САНО́ВНИК заст. Латин, як цар, в своїм наряді Ішов в кругу своїх вельмож (І. Котляревський); Можновладців упізнавали не по їхньому багатству, а насамперед по силі, якою оточувалися (П. Загребельний); Далі від шляху.. оселилось простацтво; Тут же, при самій дорозі, здіймаються лари вельможних (М. Зеров); На всі спроби царських сановників затягнути його в свій табір — наш філософ (Сковорода) відповідав..: "Ваше превосходительство, ми з вами незнайомі" (П. Тичина).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сановник — сано́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- сановник — -а, ч. 1》 У дореволюційній Росії – особа, що мала високий сан, чин. 2》 ірон. Особа, яка зазналася, обіймаючи високу посаду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сановник — Великопан, вельможа Словник чужослів Павло Штепа
- сановник — САНО́ВНИК, а, ч. 1. У дореволюційній Росії – особа, що мала високий сан, чин. Царські міністри і сановники, дипломати і генерали .. давно закінчили своє життя на задвірках історії (І. Словник української мови у 20 томах
- сановник — САНО́ВНИК, а, ч. 1. У дореволюційній Росії — особа, що мала високий сан, чин. Царські міністри і сановники, дипломати і генерали.. давно закінчили своє життя на задвірках історії (Цюпа, Україна.. Словник української мови в 11 томах