сапати

ДИ́ХАТИ (робити вдихи і видихи), ВІДДИХА́ТИ (ВІДДИ́ХУВАТИ рідше), ЗВО́ДИТИ ДУХ розм., ТХНУ́ТИ заст.; ХАПА́ТИ ПОВІ́ТРЯ (жадібно); СА́ПАТИ (важко, із свистом); ХЛИ́ПАТИ (важко, голосно); ХА́КАТИ розм., ХЕ́КАТИ розм. (важко, з уривчастими гортанними звуками); ХУ́КАТИ (з метою зігріти, охолодити, притишити); ВІДСА́ПУВАТИ, ВІДСА́ПУВАТИСЯ, ВІДДИМА́ТИСЯ, ВІДДУВА́ТИСЯ (важко, після великого фізичного чи нервового напруження). — Док.: дихну́ти, віддихну́ти, відди́хати, звести́ дух, відітхну́ти, тхну́ти, хапну́ти пові́тря (ухопи́ти пові́тря), са́пнути, хли́пнути, ха́кнути, хе́кнути, ху́кнути, відсапну́ти, відса́патися, відсапну́тися. Важко дихав (Марусяк), розкривши рота (Г. Хоткевич); Постояв (Сава) хвильку, віддихаючи сильніше з раптового зворушення (О. Кобилянська); Тося стояла між Данилом і Харитоном — шепотіла і важко віддихувала (Ю. Смолич); Він дожидав, не мовлячи слова, духу не зводячи, блідий, замлілий (Марко Вовчок); Здавалося їй, що тільки вона тхне на свого чоловіка, то.. змиє.. смуток із його серця (Ганна Барвінок); Йому.. дедалі важче дихати, і він хапає повітря, ніби позіхає (О. Гончар); Дорош чув, як тяжко, з хрипінням, сапають бійці (Григорій Тютюнник); Всі його питають, що з ним, чого так утікає, а він тілько хлипає, баньки витріщив (І. Франко); — Чого так хакаєш? — Захакався б і ти, якби стирив на гору такого мішка -(Словник Б. Грінченка); Він біжить на повну силу, голосно хекаючи (І. Багмут); Він довго хукав на шибку й продирав пальцем паморозь (Б. Харчук); Павло повз, важко відсапуючи (В. Кучер); Від воріт до гридниці квапився тисяцький Дем'ян, відсапуючись (А. Хижняк); Шинкар стояв за стойкою, мов не до його річ, — тільки почервонів та знай оддимався (Панас Мирний); Пихкаючи і віддуваючись, він борсався в воді (С. Добровольський).

ПИ́ХКАТИ (уривчасто дихати від надмірних зусиль, видаючи характерні звуки), ПИХТІ́ТИ, ПИХКОТІ́ТИ підсил., ЧМИ́ХАТИ, ЧМИХКОТІ́ТИ підсил., ПУ́ХКАТИ рідше; СОПІ́ТИ, СОПТИ, СА́ПАТИ, ФУ́КАТИ діал. (з присвистом випускаючи повітря через ніс). — Док.: пи́хнути, пихону́ти підсил. чмихнути, сопну́ти, са́пнути, сапону́ти підсил. фу́кнути. Взявши до рук портфель.., довго відмикав (Ясновський) його маленьким ключиком, невміло порався із замочком, пихкав і сердився (О. Полторацький); Малий так старався, так пихтів, тягаючи за ними крейду або віхтик, що цілком заслуговував бути повноправним членом їхнього товариства (О. Іваненко); Федорові очі зблискували гнівом, він чмихав і сопів на всю учительську (Ю. Збанацький); Ходе піп після обіду по кімнаті та тільки пухкає (Словник Б. Грінченка); Всі посідали й тільки сопли та обтирали піт з лиця (І. НечуйЛевицький); Борис йшов звільна, важко дихаючи та сапаючи (І. Франко); За стіною знову тяжко сапонуло кілька раз, і в отворі дверей появилася бугаяча морда (Григорій Тютюнник); Аж ось і підмайстер підійшов, фукаючи чогось, як ковальський міх (І. Франко).

ПИ́ХКАТИ (про механізми — випускати пару, відпрацьований газ і т. ін. з характерними звуками), ПИХТІ́ТИ, ПИХКОТІ́ТИ підсил., ПА́ХКАТИ, ПАХКОТІ́ТИ підсил., ЧАХКАТИ (ЧОХКАТИ), ЧАХКОТІ́ТИ підсил., ЧМИ́ХАТИ, ЧМИХКОТІ́ТИ підсил.; СОПІ́ТИ, СОПТИ, СА́ПАТИ, ФУ́КАТИ діал. (із свистячими звуками). — Док.: пи́хнути, пихону́ти підсил. па́хкнути, чахну́ти, чми́хнути, сопну́ти, са́пнути, фу́кнути. Паровоз зупинився, сердито пихкаючи і шиплячи білими струменями пари (П. Автомонов); Поїзд не мчав — гойдався на хистких шпалах, заспано пихтів, минаючи прикарпатські смерекові ліси (Р. Іваничук); Паровози пихкотіли, видихаючи на рейки білу пару (М. Томчаній); Невеличкий пароплав-буксир пахкав густим чорним димом, задихано чмихав і хрипло простуджено сюрчав (О. Донченко); Пахкотять, пересуваючись рейками, пукаті парові підйомники (Є. Кротевич); Натужно чахкає паровик, викидаючи в боки свистячі гейзери пари (П. Колесник); Чахкотіла, аж гула, молотарка (О. Кундзич); На станції чмихкотіли, буксуючи, і несміливо скрикували в свіжій передранковій темряві паровози (Я. Баш); Важко сопучи та чмихаючи, він (паровоз) ледь-ледь тягнув за собою кілька різношерстних вагонів (Ю. Збанацький); Поїзд уже стишив хід і, густо сапаючи парою, погуркував на полустанку (Є. Гуцало).

ПОЛО́ТИ (очищати поле, город і т. ін. від бур'янів), ПРОПО́ЛЮВАТИ, ВИПО́ЛЮВАТИ. — Док.: пополо́ти, прополо́ти, ви́полоти. Дарку посилали й саму в двір до легшої роботи: квіток полоти, кревавник для індиків збирати (Леся Українка); Одного ранку, коли ми з паном Казимиром прополювали кукурудзу, до нас підбігла Стася (І. Муратов); Трава росте так буйно, що її не встигають виполювати між кущами кофейного дерева (Ю. Яновський). — Пор. сапа́ти.

САПА́ТИ (знищувати бур'ян і підпушувати ґрунт сапою), САПУВА́ТИ, ПРОСА́ПУВАТИ, ШАРУВА́ТИ, ПРОШАРО́ВУВАТИ (між рядками посіву); ЦЮ́КАТИ розм. (перев. не на повну силу); ПІДСА́ПУВАТИ (зрубувати бур'ян навколо рослини). — Док.: просапа́ти, посапа́ти, прошарува́ти, підсапа́ти. Олександра пильно сапала буряки (М. Коцюбинський); — Тітко, що воно за крик? — турботно прислухалась Оксана, кинувши сапувати (С. Васильченко); І посіяли всі (ланки) в один строк.. А вже шарували, проривали й підполювали кожна окремо (В. Кучер); — Вони, правда, нездужають, а сапачкою цюкать можуть (К. Гордієнко). — Пор. поло́ти.