священик
СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІП розм., ПАНОТЕ́ЦЬ розм., БА́ТЮШКА розм., ІЄРЕ́Й церк., ПРОТОІЄРЕ́Й церк., ПРОТОЄРЕ́Й розм., ПРОТОПІП церк., ПРЕСВІ́ТЕР церк., ПА́СТИР заст. книжн.; ДУХІВНИ́К (священик, у якого хто-небудь постійно сповідається), СПОВІДА́ЛЬНИК, СПОВІ́ДНИК, СПОВІДА́Ч рідше; ПРО́БОЩ церк., ПА́РОХ діал. (парафіяльний священик); КСЬО́НДЗ, КАНО́НІК (католицький); ПА́СТОР (протестантський); МУЛЛА́ (ісламський). Священик одчинив царські врата, почав кадити по церкві (І. Нечуй-Левицький); Вже кілька днів попи у великодніх золотистих ризах правлять молебні над криничкою (М. Стельмах); Князь і княгиня, верховні духовні ієреї церкви, мужі київські старші й молодші стали на заборолі (П. Загребельний); Панотець уважно вислухав його (М. Коцюбинський); Сказала (Маруся) о. Василеві; гадала, що він, як пастир духовний, прийме цю вість близько до серця (Г. Хоткевич); Тринадцять років (П. Тичини) пройшли за похмурими монастирськими стінами під суворим наглядом духівників (з журналу); Коли парафіяни довідались, якого дістали пароха, то зачали відказувати (Лесь Мартович).
Значення в інших словниках
- священик — (служитель у церкві) книжн. єрей, протоєрей, розм.: панотець, батюшка, піп, діал. (який очолює парафію) парох. Словник синонімів Полюги
- священик — свяще́ник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- священик — |і|єрей, Божий слуга, кн. душпастир, священнослужитель, служитель культу, жм. піп, г. парох, (старший ^ соборі) протопресвітер; (протестантський) пастор; (католицький) ксьондз, канонік, (у каплиці) капелян; (іслямський) мулла. Словник синонімів Караванського
- священик — 1. Другий ступінь церковної ієрархії, середній між єпископом та дияконом; ієрей; пресвітерат, 2. Особа, що займає другий, середній, ступінь духовної ієрархії... Словник церковно-обрядової термінології
- священик — [св'ашчениек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- священик — -а, ч., церк. Служитель культу православної церкви, за саном середній між дияконом і єпископом, а також особа, що має цей сан; служитель культу, який відправляє церковну службу; ієрей. Великий тлумачний словник сучасної мови
- священик — СВЯЩЕ́НИК, а, ч., церк. Служитель культу православної та деяких інших християнських церков, за саном середній між дияконом і єпископом, а також особа, що має цей сан; служитель культу, який відправляє церковну службу; ієрей. Словник української мови у 20 томах
- священик — У християнстві особа, що відправляє релігійний культ (складення жертви, керівництво молитвою, благословення осіб і речей) у спільноті віруючих; с. є авторитетом в інтерпретуванні одкровення, моральної науки й релігійного права; посада с. відсутня у більшості протестантських церков. Універсальний словник-енциклопедія
- священик — Свяще́ник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- священик — СВЯЩЕ́НИК, а, ч., церк. Служитель культу православної церкви, за саном середній між дияконом і єпископом, а також особа, що має цей сан; служитель культу, який відправляє церковну службу; ієрей. Прийшов священик з дяком і почав правити вечерню (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах