священнодійство
ВІДПРА́ВА (церковна служба), БОГОСЛУЖІ́ННЯ, СЛУ́ЖБА (перев. із сл. Б ож а), БОГОСЛУ́ЖБА рідше, СЛУЖІ́ННЯ рідше; ЛІТА́НІЯ (урочиста); СВЯЩЕННОДІ́ЙСТВО рідше; ДІЯ́ННЯ (з читанням книги про життя та дії святих апостолів). Отець Євграф щонеділі служить відправу, переповнена церква рипить (Ф. Малицький); О. Василь докінчив проповідь і правив далі богослужіння (О. Маковей); Михалчевський прийшов у церкву й став на криласі. Служба ще не починалась (І. Нечуй-Левицький); Біля кринички виросла хрестова церква, і сюди в дні прощі на богослужби мало не з усього Поділля стікалися люди (М. Стельмах); Стара графиня сиділа в кріслі просто царських врат. Вистояти служіння їй було важко, боліли ноги (О. Донченко); Палажці треба було йти знов у Лавру на діяння (І. Нечуй-Левицький).
ТА́ЇНСТВО церк., СВЯЩЕННОДІ́ЙСТВО церк.
Значення в інших словниках
- священнодійство — священноді́йство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- священнодійство — -а, с. 1》 рел. Церковний обряд; відправа, служба. 2》 перен. Виконання якої-небудь справи з особливою урочистістю і поважністю, як обряду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- священнодійство — СВЯЩЕННОДІ́ЙСТВО, а, с. 1. рел. Церковний обряд; відправа, служба. 2. перен. Виконання якої-небудь справи з особливою урочистістю і поважністю, як обряду. Словник української мови у 20 томах
- священнодійство — СВЯЩЕННОДІ́ЙСТВО, а, с. 1. рел. Церковний обряд; відправа, служба. 2. перен. Виконання якої-небудь справи з особливою урочистістю і поважністю, як обряду. Словник української мови в 11 томах