1. Словник синонімів української мови

сердитий

ЛЮ́ТИЙ (дуже сердитий), ЗЛЮ́ЩИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗЛЮ́ЧЕНИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ (який утратив самовладання, досяг крайньої люті), РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОЗВІРІ́ЛИЙ, РОЗ'Ю́ШЕНИЙ розм., Я́РОСЛИВИЙ розм. рідше, РОЗШАЛІ́ЛИЙ діал. Єремія стояв серед хати лютий, як сатана (І. Нечуй-Левицький); Я тоді наймитувала в багатія Кіндрата Колошматенка.. Злющий був, скупий (Є. Кравченко); Данилко сидів затятий і клятий після битви за честь роду (Ю. Яновський); (Настя:) Коли в тобі ще живе українська душа, .. свого поганого турчина, нашого заклятого ворога, тричі проколи оцим ножем! На! (І. Нечуй-Левицький); Бобрицький ще ніколи не повертався додому таким роздратованим (Я. Баш); Професор наблизився, грізний, розлючений (В. Собко); Дубовик, розлютований украй, простягає папірця Марині (Г. Епік); А сей отець-настоятель був хоч на літа і старий, та на вдачу ярий (перекл. із Боккаччо М. Лукаша); — Не піду! — кликнула дуже роз'ярена, — бо мені не хочеться між мужиків (О. Кобилянська); На березі, біля самої води, ватага роз'ярілих заробітчан-київців жорстоко товкла літнього сутулуватого селянина (О. Гончар); Анюту чомусь мачуха найбільше не любила. Часто сусіди віднімали її, скривавлену, від озвірілої жінки й відливали водою (О. Донченко); Татарин стояв уже перед Рустемом, сердитий, роз'юшений (М. Коцюбинський); Такий був (Данило) яросливий, що Боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть (Марко Вовчок). — Пор. 1. безтя́мний, 2. безтя́мний, 1. несамови́тий, серди́тий.

СЕРДИ́ТИЙ (який перебуває в стані гніву, сердиться), ГНІ́ВНИЙ, ЗЛИЙ, ЛИХИ́Й, ГРІ́ЗНИЙ підсил.; РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, РОЗГНІ́ВАНИЙ, НАГНІ́ВАНИЙ розм. (який став сердитим); РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗДРО́ЧЕНИЙ розм. (який перебуває в стані роздратування); ГНІВЛИ́ВИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ (схильний до гніву). Семен, лихий та сердитий, швидко поспішався з майдану. Злість поняла його (М. Коцюбинський); — Розстріляю!!! — крикнув Боженко на Савку і, вдаючи гнівного начальника, люто гупнув ногою (О. Довженко); Опришки приїхали пізно ввечері, майже ніччю. Перемоклі, перемордовані, а вже злі — так і не доведи Боже (Г. Хоткевич); В Петра не було ні сестри, ні матері; мав він за порадників тільки старого, грізного панотця да жартівливе товариство (П. Куліш); — Я не з гнівливих... (В. Бабляк). — Пор. 1. лю́тий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сердитий — (який перебуває в стані гніву) гнівний, злий, грізний, лихий, (безпосередньо з якоїсь причини) розгніваний. Словник синонімів Полюги
  2. сердитий — серди́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. сердитий — Злющий, гнівливий, гнівний, злий, лихий, с. лютий, о. аж іскри з очей скачуть; (голос) розгніваний, роздратований; (вітер) гураґанний; (- цибулю) їдкий, міцний; пр. СЕРДИТО, (мовити) спересердя, (дивитися) чортом. Словник синонімів Караванського
  4. сердитий — Біснуватий, гарячий, гарячкуватий, гнівливець, гнівливий, гнівний, заведений, зіпа, зіпава, зіпака, зіпуватий, злий, злостивий, злючий, злющий, знавіснілий, знервований, клекотливий, лайливець, лайливий, лютий, лютущий, лютющий, набасурмлений... Словник синонімів Вусика
  5. сердитий — -а, -е. 1》 Схильний сердитися, гніватися (про людину); гнівливий. || Власт. такій людині. Сердита вдача. || Злий, лютий (про тварин). 2》 Який сердиться на кого-, що-небудь, який перебуває у стані гніву, роздратування; гнівний. || у знач. ім. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сердитий — СЕРДИ́ТИЙ, а, е. 1. Схильний сердитися, гніватися (про людину); гнівливий. Ой, прошу ж я тебе, Не веди ж ти мене, Бо сердиту матір маю, Буде бити мене!... Словник української мови у 20 томах
  7. сердитий — Сердитого спиняти — гірш роздратувати. У злості людина не сприймає добрих порад, а ще більше сердиться. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. сердитий — під серди́ту годи́ну. Спересердя. Під сердиту годину, ..Одна (сестра) смиче за чуприну і товченики дає (Л. Глібов). Фразеологічний словник української мови
  9. сердитий — Серди́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. сердитий — СЕРДИ́ТИЙ, а, е. 1. Схильний сердитися, гніватися (про людину); гнівливий. Ой, прошу ж я тебе, Не веди ж ти мене, Бо сердиту матір маю, Буде бити мене! (Укр. нар. Словник української мови в 11 томах
  11. сердитий — Сердитий, -а, -е Сердитый, злой. ЗОЮР. I. 12. Сердитий вітер завива. Шевч. Словник української мови Грінченка