скаженість
ЛЮТЬ (почуття сильного обурення, роздратування, гніву), ЛЮ́ТІСТЬ, РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬ, РОЗЛЮТО́ВАНІСТЬ, ЛЮ́ТОЩІ, СКАЖЕ́НІСТЬ, ПА́СІЯ діал., Я́РІСТЬ рідше. На неї напала така лють, що сама себе не тямила (Лесь Мартович); (Агафія:) Відки у тебе така лютість на свою власну дитину? (І. Франко); Її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Приносив (син) кождого півріччя чим раз, то гірше свідоцтво. При таких нагодах змінялись любов і пестощі вітця в скаженість (О. Кобилянська); Коли його хто чим-небудь подразнив, хоч би жартом, зараз попадав у таку ярість, що міг допуститися і найбільшого злочину (С. Ковалів). — Пор. гнів, 1. злість, несамови́тість.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скаженість — скаже́ність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- скаженість — див. лють; шаленство Словник синонімів Вусика
- скаженість — -ності, ж. Стан за знач. скажений 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- скаженість — СКАЖЕ́НІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. скаже́ний 1, 2. Приносив [син] кождого півріччя чим раз, то гірше свідоцтво. При таких нагодах змінялись любов і пестощі вітця в скаженість (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах
- скаженість — СКАЖЕ́НІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. скаже́ний 1, 2. Приносив [син] кождого півріччя чим раз, то гірше свідоцтво. При таких нагодах змінялись любов і пестощі вітця в скаженість (Коб., І, 1956, 76). Словник української мови в 11 томах
- скаженість — Скаженість, -ности ж. Бѣшенство. Желех. Словник української мови Грінченка