скалити

ВИШКІРЯ́ТИ (про зуби, ікла — розсуваючи губи, розтуляючи рот, пащу, відкривати, показувати), ВИШКІ́РЮВАТИ, ВИЩИРЯ́ТИ, ВИСКА́ЛЮВАТИ, СКА́ЛИТИ рідше, ОЩИРЯ́ТИ рідко, ЩИ́РИТИ, ВИСКАЛЯ́ТИ рідше, ОСКА́ЛЮВАТИ рідше, ОСКАЛЯ́ТИ рідше, ОШКІРЯ́ТИ розм., ОШКІ́РЮВАТИ розм., ВИТРІЩА́ТИ розм. — Док.: ви́шкірити, ви́щирити, ви́скалити, ощи́рити, оска́лити, ошкі́рити, ви́тріщити. Акула важко дихає розтуленою пащекою і вишкіряє три ряди зубів (Л. Смілянський); Самурай починає відступати великими кроками, зігнувшись і вишкіривши зуби (О. Довженко); Осавула.. спав міцним сном, аж рота роззявив і вищирив зуби (І. Нечуй-Левицький); Вовк вискалив зуби й осів на задні лапи (М. Коцюбинський); Стриба Рябко, вертить хвостом, Неначе помелом, І знай, дурненький, скалить зуби Та лиже губи (П. Гулак-Артемовський); Воловик ощирив ікла, засміявся (Г. Епік); — Уже чоловіки тепер і жінки не мають повного права бити! — щирив Гнида зуби (А. Головко); Опришок.. засміявся, оскалюючи зуби (Г. Хоткевич); З річки випорснув і зуби Ошкіряє чорний сом (В. Бичко); Нагнулося (страховисько).. і витріщило білі ікла (Я. Качура).

МРУ́ЖИТИ (прикривати очі повіками), ЖМУ́РИТИ, ЗАЖМУ́РЮВАТИ, ЗАМРУ́ЖУВАТИ, ЗМРУ́ЖУВАТИ, ЩУ́ЛИТИ, ЩУ́РИТИ, ЗІЩУ́ЛЮВАТИ (ЗЩУ́ЛЮВАТИ), СКУ́ЛИТИ розм.; ПРИМРУ́ЖУВАТИ, ПРИЖМУ́РЮВАТИ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИ, ПРИЩУ́РЮВАТИ, СКА́ЛИТИ розм., ЗАСКА́ЛЮВАТИ розм., ПРИСКА́ЛЮВАТИ розм. (злегка, не до кінця). — Док.: замру́жити, зажму́рити, змру́жити, зіщу́лити (зщу́лити), примру́жити, прижму́рити, прищу́лити, прищу́рити, заска́лити, приска́лити. Василь Карпович лукаво мружить око (О. Донченко); Густавсон ходить по кімнаті, мружить повіки (А. Шиян); Дочка лежить дома на кріслі І жмурить очиці свої (Леся Українка); Вдоволений Сивенко зажмурює очі (С. Васильченко); Раптом Жені здалося, що зараз повинно щось статися. На мить замружила очі (І. Муратов); Він то розплющував очі, то знову змружував їх — повіки склеплювались самі (Ю. Смолич); Перелякані, побуджені ґвалтовно, повилазили опришки. І щулили очі від сонця, від світла (Г. Хоткевич); Кожного разу, коли Федір Прохорович казав прізвище гаданого злочинця, Антоніна Іванівна щурила праве око (М. Трублаїні); Проша зіщулив одне око й підморгнув ще Ладі (П. Панч); Кіт скулить очі (М. Коцюбинський); Ганна Іванівна зневажливо примружила очі (Ю. Шовкопляс); Він наливає собі вино, прижмурює око і ловить червоне світло у склянці (М. Коцюбинський); Олена прищулювала очі і колола в'їдливою фразою (Г. Хоткевич); Учитель поволі розправив папірець, прочитав і прищурив око (С. Васильченко); .- Я тебе зразу розкусив (при цьому Донець заскалив око) (І. Багряний); Гладун насмішкувато прискалив око (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скалити — (зуби) шкірити, вискалювати, вишкіряти, вищиряти. Словник синонімів Полюги
  2. скалити — ска́ли́ти дієслово недоконаного виду ранити шкіру скалкою, колючкою рідко ска́лити дієслово недоконаного виду показувати зуби Орфографічний словник української мови
  3. скалити — (зуби) шкірити, щирити, вишкіряти, вищиряти, вискалювати, вишкірювати; п! СМІЯТИСЯ. Словник синонімів Караванського
  4. скалити — I ск`алити-лю, -лиш, недок., перех. 1》 Розсуваючи губи, відкривати, показувати зуби (звичайно про тварин). 2》 розм. Злегка прикривати повікою, повіками (око, очі); трохи примружувати. II скал`итискалю, скалиш, недок., перех., рідко. Ранити шкіру скалкою, колючкою тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скалити — 1. (зуби) шкірити, вишкірювати, вишкірити, повишкірювати, зішкірювати, зішкірити, позішкірювати, вишкірюватися, вишкіритися, повишкірюватися 2. це мружити очі Словник чужослів Павло Штепа
  6. скалити — СКА́ЛИТИ, лю, лиш, недок., що. 1. Розсуваючи губи, відкривати, показувати зуби (звичайно про тварин). Стриба Рябко, вертить хвостом, Неначе помелом, І знай, дурненький, скалить зуби Та лиже губи (П. Словник української мови у 20 томах
  7. скалити — ска́лити зу́би, зневажл. 1. Дуже сміятися, перев. без очевидної причини. Писарці скалили жовті зуби та реготались, аж поки рудий писар не гримнув на них (М. Коцюбинський); — А ви, лежні, ланці, чого зуби скалите?... Фразеологічний словник української мови
  8. скалити — СКА́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. 1. Розсуваючи губи, відкривати, показувати зуби (звичайно про тварин). Стриба Рябко, вертить хвостом, Неначе помелом, І знай, дурненький, скалить зуби Та лиже губи (Г.-Арт., Байки.. Словник української мови в 11 томах
  9. скалити — Скалити, -лю, -лиш гл. 1) Занозить. Ноги собі скалить, а чоботи на кию носить. Ном. № 10230. 2) Скалить, оскаливать, обнажать. Скалить зуби, як собака. Ном. № 12639. 3) Сильно бить, разбивать въ щепки. Угор. 4) Браниться, ручаться. Угор. Словник української мови Грінченка