1. Словник синонімів української мови

скалубина

ЩІ́ЛИ́НА (вузький отвір у чомусь), ШПА́РА, ШПА́РКА, ШПАРИ́НА, РОЗКО́ЛИНА, ПРОЩІ́ЛИНА рідше, РОЗЩІ́ЛИНА рідше, РОЗЩЕ́ЛИНА рідко, СКАЛУ́БИНА розм., ШКАЛУ́БИНА (ШКАРУ́БИНА) розм.; ЗАЗО́Р техн. (між двома прилеглими поверхнями); ПАЗ (у механізмі, машині тощо з певним призначенням). Крізь щілини пробивався місячний промінь у його темну конурку (Панас Мирний); Погас Огонь у печі, крізь шпари вітер свище (І. Франко); Була то споруда (колиба), .. до нормального життя аж ніяк не придатна... Низька, темна, повернутися ніде, ще й вітер в усі шпарини забиває (І. Муратов); В широку розколину фіртки глянув на неї білий і холодний.. дім (М. Коцюбинський); Чужинець миттю підвівся, навшпиньках підійшов до дверей, уважно зазираючи в їхні прощілини (О. Досвітній); Товсті, вікові дерева впиналися корінням у розщілини каменю й п'ялися вгору (І. Ле); Протяг свистів крізь щілину в рамі вікна і скалубину в дверях (Ю. Смолич); Тілько сумно виглядають із шкалубин прусаки (С. Руданський); Дрібне насіння трав дуже сипке й легко просипається крізь щілини й зазори машин (з журналу); Якщо прядка скрипіла, бабуся підливала в пази олійки (М. Чабанівський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скалубина — Розколина, щілина; черепина або розбитий посуд [II] — щілина, тріщина [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. скалубина — скалуби́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. скалубина — див. щілина Словник синонімів Вусика
  4. скалубина — -и, ж., розм. Вузький довгастий отвір у чому-небудь; щілина. || Отвір у замку, куди вставляють ключ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скалубина — СКАЛУБИ́НА, и, ж., розм. Вузький довгастий отвір у чому-небудь; щілина. Нараз камінні стіни ніби розступилися, крізь тісну скалубину продерся різкий, жовтий луч [промінь] світла (І. Франко); // Отвір у замку, куди вставляють ключ. Словник української мови у 20 томах
  6. скалубина — СКАЛУБИ́НА, и, ж., розм. Вузький довгастий отвір у чому-небудь; щілина. Нараз камінні стіни ніби розступилися, крізь тісну скалубину продерся різкий, жовтий луч [промінь] світла (Фр., VIII, 1952, 316); // Отвір у замку, куди вставляють ключ. Словник української мови в 11 томах
  7. скалубина — Скалубина, -ни ж. Скважина, трещина. Чуб. V. 683. Як пан Біг дає, то й скалубинами пхає, а як відбирає, то й двері не замикає. Фр. Пр. 91. Дивиться господарь скалубиною, що робит жовнірь з господинею. Гол. І. 147. Словник української мови Грінченка