скалубина

СКАЛУБИ́НА, и, ж., розм. Вузький довгастий отвір у чому-небудь; щілина.

Нараз камінні стіни ніби розступилися, крізь тісну скалубину продерся різкий, жовтий луч [промінь] світла (Фр., VIII, 1952, 316);

// Отвір у замку, куди вставляють ключ.

Ключ у вхідних дверях знову заторохтів — ключ ніяк не потрапляв у скалубину (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 489).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скалубина — Розколина, щілина; черепина або розбитий посуд [II] — щілина, тріщина [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. скалубина — скалуби́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. скалубина — див. щілина Словник синонімів Вусика
  4. скалубина — -и, ж., розм. Вузький довгастий отвір у чому-небудь; щілина. || Отвір у замку, куди вставляють ключ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скалубина — СКАЛУБИ́НА, и, ж., розм. Вузький довгастий отвір у чому-небудь; щілина. Нараз камінні стіни ніби розступилися, крізь тісну скалубину продерся різкий, жовтий луч [промінь] світла (І. Франко); // Отвір у замку, куди вставляють ключ. Словник української мови у 20 томах
  6. скалубина — ЩІ́ЛИ́НА (вузький отвір у чомусь), ШПА́РА, ШПА́РКА, ШПАРИ́НА, РОЗКО́ЛИНА, ПРОЩІ́ЛИНА рідше, РОЗЩІ́ЛИНА рідше, РОЗЩЕ́ЛИНА рідко, СКАЛУ́БИНА розм., ШКАЛУ́БИНА (ШКАРУ́БИНА) розм.; ЗАЗО́Р техн. Словник синонімів української мови
  7. скалубина — Скалубина, -ни ж. Скважина, трещина. Чуб. V. 683. Як пан Біг дає, то й скалубинами пхає, а як відбирає, то й двері не замикає. Фр. Пр. 91. Дивиться господарь скалубиною, що робит жовнірь з господинею. Гол. І. 147. Словник української мови Грінченка