скалубина
СКАЛУБИ́НА, и, ж., розм. Вузький довгастий отвір у чому-небудь; щілина.
Нараз камінні стіни ніби розступилися, крізь тісну скалубину продерся різкий, жовтий луч [промінь] світла (Фр., VIII, 1952, 316);
// Отвір у замку, куди вставляють ключ.
Ключ у вхідних дверях знову заторохтів — ключ ніяк не потрапляв у скалубину (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 489).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скалубина — Розколина, щілина; черепина або розбитий посуд [II] — щілина, тріщина [IV] Словник з творів Івана Франка
- скалубина — скалуби́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- скалубина — див. щілина Словник синонімів Вусика
- скалубина — -и, ж., розм. Вузький довгастий отвір у чому-небудь; щілина. || Отвір у замку, куди вставляють ключ. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скалубина — СКАЛУБИ́НА, и, ж., розм. Вузький довгастий отвір у чому-небудь; щілина. Нараз камінні стіни ніби розступилися, крізь тісну скалубину продерся різкий, жовтий луч [промінь] світла (І. Франко); // Отвір у замку, куди вставляють ключ. Словник української мови у 20 томах
- скалубина — ЩІ́ЛИ́НА (вузький отвір у чомусь), ШПА́РА, ШПА́РКА, ШПАРИ́НА, РОЗКО́ЛИНА, ПРОЩІ́ЛИНА рідше, РОЗЩІ́ЛИНА рідше, РОЗЩЕ́ЛИНА рідко, СКАЛУ́БИНА розм., ШКАЛУ́БИНА (ШКАРУ́БИНА) розм.; ЗАЗО́Р техн. Словник синонімів української мови
- скалубина — Скалубина, -ни ж. Скважина, трещина. Чуб. V. 683. Як пан Біг дає, то й скалубинами пхає, а як відбирає, то й двері не замикає. Фр. Пр. 91. Дивиться господарь скалубиною, що робит жовнірь з господинею. Гол. І. 147. Словник української мови Грінченка