скалочка

СКА́ЛОЧКА, и, ж. Зменш. до ска́лка 1 — 6.

Пійду [піду] розіб’ю в скалочки отой каламарчик! (Барв., Опов.., 1902, 539);

Браслети та сережки, величезні срібні гудзики зі вправленими в них скалочками кольорового скла, а іноді й дорогоцінного каміння — усе це блищало і мінилися на сонці (Тулуб, В степу.., 1964, 40);

В одну мить зчистили [люди] цвинтар так, що й трісочки й скалочки ніде не зісталось (Н.-Лев., IV, 1956, 188);

Мати переносить на скалочці полум’яний язичок до лампадки (Речм., Весн. грози, 1961, 10);

На самому краю між небом і землею стоїть здоровенна чорна стіна, зверху неї наче потухаючим жаром скакають світові місячні скалочки (Мирний, IV, 1955, 79);

*У порівн. — Очі в його [Морозенка] з криги, білі та блискучі, от як тонкі скалочки з льоду бувають (Мирний, IV, 1955, 291).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скалочка — СКА́ЛОЧКА, и, ж. Зменш. до ска́лка 1–6. Пійду [піду] розіб'ю в скалочки отой каламарчик! (Ганна Барвінок); Браслети та сережки, величезні срібні гудзики зі вправленими в них скалочками кольорового скла, а іноді й дорогоцінного каміння... Словник української мови у 20 томах
  2. скалочка — ска́лочка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ска́лочки Орфографічний словник української мови
  3. скалочка — див. іскра Словник синонімів Вусика
  4. скалочка — Скалочка, -ки ж. ум. отъ скалка. Словник української мови Грінченка
  5. скалочка — -и, ж. Зменш. до скалка 1-6). Великий тлумачний словник сучасної мови