скалочка

СКА́ЛОЧКА, и, ж.

Зменш. до ска́лка 1–6.

Пійду [піду] розіб'ю в скалочки отой каламарчик! (Ганна Барвінок);

Браслети та сережки, величезні срібні гудзики зі вправленими в них скалочками кольорового скла, а іноді й дорогоцінного каміння – усе це блищало і мінилися на сонці (З. Тулуб);

В одну мить зчистили [люди] цвинтар так, що й трісочки й скалочки ніде не зісталось (І. Нечуй-Левицький);

Мати переносить на скалочці полум'яний язичок до лампадки (В. Речмедін);

На самому краю між небом і землею стоїть здоровенна чорна стіна, зверху неї наче потухаючим жаром скакають світові місячні скалочки (Панас Мирний);

* У порівн. – Очі в його [нього] [Морозенка] з криги, білі та блискучі, от як тонкі скалочки з льоду бувають (Панас Мирний).