скинути

ПЕРЕКЛАДА́ТИ на кого-що (змушувати кого-небудь брати на себе якісь обов'язки, завдання, відповідальність за їх виконання тощо); СКЛАДА́ТИ (ІСКЛАДА́ТИ) розм., СКИДА́ТИ (ІСКИДА́ТИ) розм., СПИХА́ТИ фам. (на кого — свої обов'язки, свою відповідальність тощо); ЗВЕРТА́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ розм., ВАЛИ́ТИ фам. (на кого — перев. вину); ВИЇЖДЖА́ТИ (ВИЇЗДИ́ТИ) на кому, розм. (передоручивши свої обов'язки, добиватися позитивного результату чиїмсь коштом). — Док.: перекла́сти, скла́сти (іскла́сти), ски́нути (іски́нути), зіпхну́ти (спихну́ти) (спхну́ти), зверну́ти, звали́ти, ви́їхати. Труд запам'ятовувати свої розумні вислови він перекладає на плечі знайомих, гадаючи, очевидно, що в їхніх головах вони збережуться краще (Є. Гуцало); Робити ніхто не хотів, мало не всю роботу на Хіврю складали (Грицько Григоренко); Винуватих не було. Одні скидали вину на других, а ті на інших (М. Коцюбинський); Мартоха навіть не раз спихала головну господарську роботу на старших дочок (Леся Українка); — Сама краде, а на дівчат звертає (С. Васильченко); (Стась (до людей):) Хіба я не знаю, що самі ви бунтарі, розбійники — тільки все валите на Кармелюка (С. Васильченко); (Аркадій:) Ятут горів у роботі, день і ніч, як віл, тягнув. Бочкарьова нічого не розуміла, виїздила на мені (О. Корнійчук).

СКИДА́ТИ (кидати когоабо що-небудь униз чи з чогось), СПИХА́ТИ, ОПУСКА́ТИ, ЗШТО́ВХУВАТИ (ЗІШТО́ВХУВАТИ), ЗМА́ХУВАТИ (змахом чи змахами руки); ВАЛИ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ (що-небудь велике, важке); ЗВЕРГА́ТИ книжн. (із силою). — Док.: ски́нути, зіпхну́ти, спихну́ти рідше опусти́ти, зштовхну́ти (зіштовхну́ти), змахну́ти, зметну́ти, звали́ти, зве́ргнути, зве́ргти. Автомашина розвозила мішки картоплі, і сам шофер скидав їх вздовж гін (В. Гжицький); Він спав і раптом почув, що хтось сидить на ньому верхи і викручує ліву руку. Сержант скинув лейтенанта на траву (Григорій Тютюнник); Яшко на ходу.. почепився на східець, і хоч кондуктор лаявся і спихав, мовчки й рішуче став на тормозі (А. Головко); Дужий штовхан в плече зіпхнув Шостопалька з високого укосу (І. Ле); Тихозоров знайшов похиле узгір'я.. Коли лізтиме, скажімо, ведмідь, його легко можна буде зштовхнути (О. Донченко); Вони.. змахнули крихти з скатертини (Ю. Смолич); Зметнувши крихти з столу на підлогу, Приник до лампи збуджений Сергій (М. Бажан); Побачив би ти, як будемо звалювати колоди, як вони падатимуть, гупаючи, на землю (А. Хорунжий).

СКИДА́ТИ (одяг, взуття, щось пов'язане, причеплене і т. ін.), ЗНІМА́ТИ, ЗДІЙМА́ТИ, СТЯГА́ТИ (тягнучи). — Док.: ски́нути, зня́ти (здійня́ти), стягти́, стягну́ти. Бачить Яресько, як, скидаючи на бігу шинелю, кидається вперед комісар (О. Гончар); Чайчиха скидає з плечей важку торбу (М. Стельмах); Увійшов (Кирило Тур) у хату, не знімаючи шлика (П. Куліш); (Петро:) Увійшов у хату дід Григор до нас та й забув шапку здійняти. Тільки сів на лавці, наш свекор зараз до нього, цупить із голови шапку (С. Васильченко); Веселе.. обличчя осміхалося до молодиці, що, зігнута, силкувалась стягти з ноги свого чоловіка чобіт (М. Коцюбинський).

СКИДА́ТИ (кидати, поміщати що-небудь в одне місце), ЗВА́ЛЮВАТИ, ВАЛИ́ТИ. — Док.: ски́нути, звали́ти. Парубки скидають Семенові гроші (М. Кропивницький); Іван скинув весла у перший скраю човен (М. Коцюбинський); Звалювати мішки на купу.

СКИДА́ТИ (про рослини — втрачати листя, пелюстки, плоди), ОБСИПА́ТИ (ОСИПА́ТИ), ГУБИ́ТИ, РОНИ́ТИ, РОНЯ́ТИ рідше. — Док.: ски́нути, обси́пати (оси́пати), зрони́ти. Яблуні скидали і розсівали по траві свої останні падалочки (І. Волошин); Червоні маки обсипали тріпотливі пелюстки (О. Донченко); Біля самого заводу Він (клен) стоїть, як вартовий, І в осінню непогоду Листя губить молодий (Я. Шпорта); Пожовкло листя, вже дуби Дозрілі ронять жолуді (П. Дорошко).

СКИ́НУТИ (насильно позбавити влади), ПОВАЛИ́ТИ. — Це так: найбідніші робочі люди скинули царя (Ю. Яновський); Його скинули з пристава й настановили за стражника (С. Васильченко); Повалити владу військової хунти.

СТЯГА́ТИ (тягнучи, брати або знімати звідкись, з чогось кого-, що-небудь), СТЯ́ГУВАТИ рідше, ЦУ́ПИТИ розм., ЗЦУ́ПЛЮВАТИ розм.; СКИДА́ТИ (про взуття, перев. чоботи). — Док.: стягти́, стягну́ти, зцу́пити, ски́нути. Тітка Клавда стягала зі столів скатерті (Ірина Вільде); А хіба не було такого, що величезний сом, упіймавшись на гак, стяг діда Олофіра з човна? (О. Донченко); Руки.. люто тяглися до нього, щоб зцупити його із сідла (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скинути — ски́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скинути — [скинутие] -ну, -неиш; нак. -ин', -ин'теи Орфоепічний словник української мови
  3. скинути — див. скидати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скинути — СКИ́НУТИ див. скида́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. скинути — (-ну, -неш) док. 1. крим. При затриманні непомітно викинути речові докази злочину. Втім, якщо це вбивство замовне, то з нетрадиційним почерком — на місці злочину зброї не знайдено. Словник жарґонної лексики української мови
  6. скинути — і о́ком не ски́нути чого, що. Надзвичайно багато чого-небудь; не осягнути. — Поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю, ще й левада така здорова (І. Нечуй-Левицький). куди́ не кинь / не скинь (не гля́неш, не оки́неш і т. ін.) о́ком. Фразеологічний словник української мови
  7. скинути — Ски́нути, -ну, -неш, -нуть; скинь, ски́ньте; ски́нув, -нула, -ли Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. скинути — СКИ́НУТИ див. скида́ти. Словник української мови в 11 томах
  9. скинути — Скинути, -ся см. скидати, -ся. Словник української мови Грінченка