скинути

(-ну, -неш) док.

1. крим. При затриманні непомітно викинути речові докази злочину. Втім, якщо це вбивство замовне, то з нетрадиційним почерком — на місці злочину зброї не знайдено. Убивця якщо й "скинув" її, замітаючи сліди, то десь в іншому місці (УМ, 28.03.2000). БСРЖ, 541; ЯБМ, 2, 317.

2. що; мол. Продати. — Треба терміново скинути тачку. <...> — Скільки ти за неї хочеш? — Двадцять штук! (С. Бортніков, Чистильник).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скинути — ски́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скинути — [скинутие] -ну, -неиш; нак. -ин', -ин'теи Орфоепічний словник української мови
  3. скинути — див. скидати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скинути — СКИ́НУТИ див. скида́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. скинути — і о́ком не ски́нути чого, що. Надзвичайно багато чого-небудь; не осягнути. — Поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю, ще й левада така здорова (І. Нечуй-Левицький). куди́ не кинь / не скинь (не гля́неш, не оки́неш і т. ін.) о́ком. Фразеологічний словник української мови
  6. скинути — ПЕРЕКЛАДА́ТИ на кого-що (змушувати кого-небудь брати на себе якісь обов'язки, завдання, відповідальність за їх виконання тощо); СКЛАДА́ТИ (ІСКЛАДА́ТИ) розм., СКИДА́ТИ (ІСКИДА́ТИ) розм., СПИХА́ТИ фам. Словник синонімів української мови
  7. скинути — Ски́нути, -ну, -неш, -нуть; скинь, ски́ньте; ски́нув, -нула, -ли Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. скинути — СКИ́НУТИ див. скида́ти. Словник української мови в 11 томах
  9. скинути — Скинути, -ся см. скидати, -ся. Словник української мови Грінченка