сковзнутися

КО́ВЗАТИ (рухатися, посуватися по гладкій, слизькій поверхні), КО́ВЗАТИСЯ, СКО́ВЗАТИ, СКО́ВЗАТИСЯ, СО́ВГАТИ розм.; ПОВЗТИ́ розм. (повільно). — Док.: ковзну́ти, ковзну́тися, сковзну́ти, сковзну́тися, совгну́ти. Він зупинився, сторожко роззираючись, підбіг до чорного дуба і, ковзаючи хромовими чобітками по стовбуру, спритно, мов кішка, видрався вгору (Григорій Тютюнник); Жовніри, ковзаючись, підпирались мушкетами і списами, лізли на схили неприступної гори (Я. Качура); Які знайомі ці східці! Скільки разів його долоні сковзали по цих поручнях!.. (Д. Ткач); Великі каміння перетинали йому дорогу. Він їх обходив, сковзаючись раз у раз на слизькім мху (М. Коцюбинський); Канушевич.. повільно і важко дряпається вгору. Та ноги раз у раз повзуть назад по сковзких схилах гори (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сковзнутися — сковзну́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сковзнутися — -нуся, -нешся, док. Однокр. до сковзатися 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сковзнутися — СКОВЗНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до ско́взатися 1. Я боюсь, коли бушує злива, Що ось прийде хвилина нещаслива – Вона сковзнеться і впаде униз (Д. Павличко); Михайло подякував селянинові, сковзнувся з саней (Ю. Збанацький); Місячний промінь сковзнувсь на плечі... (І. Нехода). Словник української мови у 20 томах
  4. сковзнутися — СКОВЗНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до ско́взатися 1. Я боюсь, коли бушує злива, Що ось прийде хвилина нещаслива — Вона сковзнеться і впаде униз (Павл., Бистрина, 1959, 83); Михайло подякував селянинові, сковзнувся з саней (Збан. Словник української мови в 11 томах