сколочувати

КАЛАМУ́ТИТИ (робити каламутним, нечистим), КОЛОТИ́ТИ, СКОЛО́ЧУВАТИ, МУТИ́ТИ розм., БАЛАМУ́ТИТИ розм. — Док.: скаламу́тити, накаламу́тити, сколоти́ти, замути́ти, збаламу́тити. До самого вечора каламутили баграми воду на Пслі (О. Гончар); Два голуби пили воду, А два колотили... (пісня); Сколотили гуси воду, не хоче кінь пити (коломийка); Баране, не мути води вовкові! (М. Номис); Лопаті буксира збаламутили воду проміж собою й пароплавом (Ю. Яновський).

ХВИЛЮВА́ТИ (виводити когось з душевної рівноваги, виклика́ти тривогу, робити неспокійним), НЕПОКО́ЇТИ, ТРИВО́ЖИТИ, ТУРБУВА́ТИ, РОЗТРИВО́ЖУВАТИ, БЕНТЕ́ЖИТИ, ЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗ'ЯТРЮВАТИ, БУНТУВА́ТИ, РОЗБУ́РХУВАТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ЗАЧІПА́ТИ, БАЛАМУ́ТИТИ розм., КАЛАМУ́ТИТИ розм., МУ́ЛЯТИ (МУ́ЛИТИ рідше) розм., НЕ́ПУТИТИ розм., КОЛОТИ́ТИ розм., СКОЛО́ЧУВАТИ розм., СУЯТИ́ТИ діал., ПОРУША́ТИ діал., ЗВОРОХО́БЛЮВАТИ діал., ЮРТУВА́ТИ діал.; ПОТРЯСА́ТИ, МОРДУВА́ТИ розм., МУТИ́ТИ розм., ПАЛИ́ТИ розм., ПЕКТИ́ розм., ЛИХОМА́НИТИ розм., ТРУЇ́ТИ розм. (надто сильно). — Док.: схвилюва́ти, розхвилюва́ти, занепоко́їти, стриво́жити, стурбува́ти, розтурбува́ти, розтриво́жити, збенте́жити, розбенте́жити, роз'ятрити, збунтува́ти, розбу́рхати, сколоти́ти, сколо́шкати, пору́шити, зачепи́ти, зворохо́бити, потрясти́, замути́ти, помути́ти. Вутанька.. хотіла і якось уже не могла спинити його щиру, бурхливу мову, що так бентежила й хвилювала (О. Гончар); Розмова розхвилювала старого (З. Тулуб); Мене весь час непокоїла думка, чи все у загоні в порядку (Ю. Збанацький); Що ж то за сум, не збагну, потай тривожить мене (М. Зеров); Явдосі не спалося. Стару голову турбували важкі та нерадісні думки про Йосипову долю (Панас Мирний); (Секлита:) Ой, не співайте, не завдавайте жалю, бо я вже плачу! (Витирає сльози). Так ви розжалобили, так розтривожили! (М. Старицький); Це бачили й молоді товариші, і це їх збентежувало найдужче (Б. Грінченко); Ледве чутний ґелґіт дикого птаства в нічній високості до кожного з них промовляє по-своєму, чимось розбентежує й кличе кудись (О. Гончар); Бунтує пісня, Повнить груди Вже чутним клекотом орлят (М. Нагнибіда); — Я хочу розворушити, розбурхати людей (І. Волошин); Неспокійні думки не порушували його ум (Н. Кобринська); Він останнім роком зчаста баламутив маму й не все бував там, як казав дома (О. Кобилянська); (Іван:) В нього зразу пропаде охота каламутить тобі душу перед польотом (І. Микитенко); Їй мулило серце якесь невиразне почуття (Леся Українка). Знає його крутий норов: перемучиться, а не скаже, не покаже. А вона бачить, щось муля його (П. Панч); Ще одно непутить отця Михайла: Франко скептично ставиться до релігії (П. Колесник); Кожного гріє надія, кожного колотить тривога (Ю. Збанацький); — Чув новину? — Ти про крейсер?.. Всіх тут сколотила його поява (О. Гончар); — Побіг ваш Павло, і не колошкайте мені більше людей... Неділя сьогодні, спочивати слід... (В. Кучер); Знакома казка про Івася нікого не поруша — тільки малую Галю трохи (Марко Вовчок); Людських душ не зворохобиш, і тебе забуде світ (О. Маковей); — Вгамуйся, мій друже! Не муч себе! Ще ж ні сіло, ні впало, а ти тільки надаремно себе тривожиш та мордуєш (І. Нечуй-Левицький); Меткі на вигадки дівчата заводили пісень, що мутили душу Нестерові (К. Гордієнко); Страшні думки вставали в Зіньковій голові,.. вони пекли його, палили, що аж розум йому туманів (Б. Грінченко); Коли агітатор від земельної давнини перейшов до нинішніх справ, до різних чуток, що лихоманили село, тут уже всі, витягнувши шиї, почали розбиратись (М. Стельмах); (Поліксена:) Кассандро, нащо спогадами труїш? (Леся Українка); Титанічною силою свого генія мене, ще юнака, потряс Лев Толстой (М. Рильський). — Пор. розчу́лювати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сколочувати — Сколо́чувати, -чую, -чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. сколочувати — -ую, -уєш, недок., сколотити, -очу, -отиш, док., перех. 1》 Робити каламутним, нечистим; каламутити. 2》 Розмішувати, перемішувати, змішувати що-небудь. 3》 Збиваючи певну масу, виготовляти що-небудь. Сколотити масло. 4》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сколочувати — СКОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех. 1. Робити каламутним, нечистим; каламутити. Налетіли гуси з броду, Сколотили мені воду (Чуб. Словник української мови в 11 томах
  4. сколочувати — див. мішати Словник синонімів Вусика
  5. сколочувати — СКОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., що. 1. Робити каламутним, нечистим; каламутити. Налетіли гуси з броду, Сколотили мені воду (П. Словник української мови у 20 томах
  6. сколочувати — сколо́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  7. сколочувати — (воду) каламутити; (спокій) порушувати, збаламучувати; (масло) збивати; (напої) переволочувати, розколочувати, перемішувати, змішувати, БОВТАТИ. Словник синонімів Караванського