скоритися

ПІДКОРЯ́ТИСЯ кому (бути слухняним, покірним виконавцем чиєїсь волі, чиїх-небудь наказів), КОРИ́ТИСЯ, ПОКОРЯ́ТИСЯ, СКОРЯ́ТИСЯ, ПІДДАВА́ТИСЯ, СЛУХАТИСЯ кого, СЛУ́ХАТИ кого, ГНУ́ТИСЯ перед ким, СХИЛЯ́ТИСЯ перед ким, ПОХИЛЯ́ТИСЯ перед ким, розм., ПІДХИЛЯ́ТИСЯ розм., КЛОНИ́ТИСЯ перед ким, розм., ЗМИРЯ́ТИСЯ з ким, розм.; ПІДЛЯГА́ТИ, УЛЯГА́ТИ (ВЛЯГА́ТИ) діал. (бути залежним від когось, від чиєїсь волі); ШАНУВА́ТИСЯ (намагатися не викликати чийогось незадоволення). — Док.: підкори́тися, покори́тися, скори́тися, підда́тися, послухатися, послухати, зігну́тися, схили́тися, похили́тися, підхили́тися, склони́тися, змири́тися, підлягти́, улягти́ (влягти́). — Мені Йосип звелів стерегти хату. Я не вдома в себе, а у людей живу, то мушу підкорятися (А. Хижняк); В душі Михайло часто обурювався на батька, повставав проти його залізної волі, але корився йому (М. Томчаній); Мотря була не з таківських, щоб комусь покорятись (І. Нечуй-Левицький); Клим наказує невістці замовчати. Параска покірливо скоряється (К. Гордієнко); Коли отак із нього жінка вірьовки сучить, а він піддається, то не вартий він, щоб серед жонатих чоловіків на вулиці сидіти (Григорій Тютюнник); Веде (Тарасюк) між вербівчанами єретичні розмови та підбурює бідноту не гнутись перед багатіями (А. Іщук); (Бурлака:) От, думав, доживу віку спокійно, а тепер приходиться знову воювати! Не можна ж, не можна схилятися перед таким супостатом, як Михайло (І. Карпенко-Карий); Міркую сам-таки з собою: — Якби то, думаю, якби не похилилися раби... То не стояло б над Невою Оцих осквернених палат! (Т. Шевченко); "Перед султаном не склонимось ми, Шиї не схилим магнатам" (М. Рильський); Співець і воїн батьківщини, він не змирився і в неволі (С. Голованівський); — Що ж, чи підлягати йому? — Авжеж! я в його руках! (І. Франко); Ми підпадаємо впливам стороннім, Силі чужій улягаєм, наказам чужим коримося (переклад М. Зерова); Тітка одцуралась од такої небоги, бо небога і справді-таки не шанувалась (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скоритися — СКОРИ́ТИСЯ див. скоря́тися. Словник української мови у 20 томах
  2. скоритися — СКОРИ́ТИСЯ див. скоря́тися. Словник української мови в 11 томах
  3. скоритися — Скоритися, -рю́ся, -ришся гл. Покориться. Словник української мови Грінченка
  4. скоритися — скори́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. скоритися — [скоритиес'а] скоур'ус'а, скориес':а, скориец':а, скор'ац':а; нак. -рис'а, скоур'іц':а Орфоепічний словник української мови
  6. скоритися — див. скорятися. Великий тлумачний словник сучасної мови