скорість
ШВИ́ДКІСТЬ (руху, переміщення, поширення чогось і т. ін.), СТРІ́МКІСТЬ, БИСТРОТА́, ХІД, ХОДА́, ПОГІ́Н розм., СКО́РІСТЬ, ТЕМП (дії, процесу, виконання чогось тощо). Довелося рекорд із бігу ставити: таку швидкість розвинули (сапери), пустившись у лозняки, що олень міг би позаздрити... (О. Гончар); Гітлерівці приголомшені, оглушені стрімкістю нашого натиску (О. Левада); З бистротою лані кинулася (Єлена) в хату (Г. Хоткевич); Вітром попутним ісповнив вітрила Нептун-мореплавець, Ходу надав кораблям і проніс повз плеса підступні (переклад М. Зерова); Спочатку воно (авто) сунулося поволі, але чимдалі шофер наддавав ходи (О. Десняк); Сани неслися шаленим погоном (І. Микитенко); Якась сила вас проймає, легкість та скорість бадьорить (Панас Мирний); Накидав (Шевченко) на папері тендітну постать Кульжан,.. насолоджуючись шаленим темпом роботи і весь палаючи творчою радістю (З. Тулуб).
Значення в інших словниках
- скорість — ско́рість іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- скорість — -рості, ж., розм. Те саме, що швидкість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скорість — Швидкість, хуткість, прудкість, шпаркість, навальність, див. бистрота, темп Словник чужослів Павло Штепа
- скорість — СКО́РІСТЬ, рості, ж., розм. Те саме, що шви́дкість. Ліземо вище. Ось ми вже на найвищому пункті, сідаємо на підводу і з головоломною скорістю спускаємось з гори (М. Коцюбинський); Просувалася [ящірка] з великою скорістю поміж людські ноги. Словник української мови у 20 томах
- скорість — Ско́рість, -рости, -рості, -рістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скорість — СКО́РІСТЬ, рості, ж., розм. Те саме, що шви́дкість. Ліземо вище. Ось ми вже на найвищому пункті, сідаємо на підводу і з головоломною скорістю спускаємось з гори (Коцюб., III, 1956, 139); Просувалася [ящірка] з великою скорістю поміж людські ноги. Словник української мови в 11 томах
- скорість — Ско́рість, -рости Скорость. Желех. Словник української мови Грінченка