скочака

ВЧВАЛ (УЧВА́Л) (про коня — найшвидшим бігом, роблячи стрибки), ЧВА́ЛОМ, ВСКАЧ (УСКА́Ч), НАВСКА́Ч, НАВСКО́КИ, КАР'Є́РОМ, ГАЛО́ПОМ, ВСКО́КИ (УСКО́КИ), СКО́КОМ, СКО́ЧКИ розм., СКОЧАКА́ розм., СКА́ЧКИ розм. — Кінь скаче вчвал, що сили є, щодуху (Леся Українка); Застояний жеребець чвалом влітає в нові вулиці (М. Стельмах); Вскач промчали два ескадрони донських козаків (С. Добровольський); Коник з місця взяв ускач (І. Микитенко); Не оглянувся Павло. Пустив коня навскач (І. Кириленко); Встиг лише кинути: — Що? — і навскоки до міста (П. Панч); Посміхнувся, втішений прекрасними кіньми і гарячими верхівцями, що кар'єром гнали своїх коней (Ю. Яновський); Кінь захропів, скачучи галопом (І. Ле); Шкапійчина, наче що вкусило її, кинулась, сіпнула й пішла скоком (Панас Мирний); Він тільки дужче пригнувся до гриви.. і скочки влетів конем у ворота (А. Головко); Дід Омелько видавав збрую, наказував, щоб не гнали коней скочака (І. Багмут); Він б'є конячину, щоб наддати ходу, але конячина тільки занепокоєно озирається назад.., проте скачки не пускається (Є. Гуцало).