1. Словник синонімів української мови

скочити

ВИСКА́КУВАТИ (стрибати звідки-небудь кудись; стрибком вибиратися на кого-, що-небудь), ВИСТРИ́БУВАТИ, ВИПЛИ́ГУВАТИ, СКАКА́ТИ, ВИКИДА́ТИСЯ. — Док.: ви́скочити, ви́стрибнути, ви́плигнути, ско́чити, ви́кинутися, ви́приснути рідко. Вискакує з кабіни чоловік у дубленому кожусі (А. Шиян); Гервасій.. вискакує на коня і щодуху мчить до Окуня (М. Стельмах); На великий гранітний камінь.. вистрибнув Гавриш (Г. Коцюба); На шляху стояла машина, і з неї з гамором та сміхом виплигували дівчата (Григорій Тютюнник); Я скачу на коня, жену й жену без тями (І. Франко); Незабаром парашутисти почали приземлятися, а з літаків викидалися все нові й нові (Л. Смілянський).

СТРИБА́ТИ (робити стрибок, стрибки), ПЛИГА́ТИ, СКАКА́ТИ, ЦИБА́ТИ, БРИКА́ТИ, ВИБРИ́КУВАТИ, ГО́ПАТИ розм., ГО́ПКАТИ розм., ГАЦА́ТИ розм. — Док.: стрибну́ти, плигнути, плигону́ти підсил. скі́кнути, ско́чити. В чистім полі на роздоллі Молоде ягня стрибає (П. Грабовський); Хлопці повлазили в човен та давай стрибать з човна в воду на бік, де було води по пояс.. Я довго дивився та й думав: "Ви скакаєте в воду, як маленькі, а от я скочу так, як плигають парубки з каменя або з гатки в воду" (І. Нечуй-Левицький); — Хочу, щоб ти (Катре) не цибала бездумно, наче кізка. Життя не луг (Н. Рибак); Козенята.. вибрикували на довгих тонких ніжках (О. Донченко).

СХО́ДИТИ (іти донизу по дорозі, стежці, сходах і т. ін.), ЗІХО́ДИТИ рідше, СПУСКА́ТИСЯ, ОПУСКА́ТИСЯ, ЗСТУПА́ТИ діал.; ВИХО́ДИТИ, ВИСА́ДЖУВАТИСЯ (з вагона поїзда, тролейбуса, автобуса і т. ін.); ЗЛА́ЗИТИ (з воза, коня); СПІШУВАТИСЯ (з коня та іншої тварини). — Док.: зійти́, спусти́тися, опусти́тися, зступи́ти, ви́йти, ви́садитися, злі́зти, скочити, спі́шитися. З гори — видно Рудикові — сходить униз наймит (Г. Косинка); Я.. дивився, як вона спускається по сходах із другого на перший поверх (Є. Гуцало); Палій піднявся, зступив з рундука і тихо подибав через просторий двір до левади (Д. Мордовець); Іде останній трамвай, виходить з нього вона (В. Сосюра); З піснями, з лементом висаджувалися (з поїзда) студенти (І. Ле); — Бачите, як паніматка зраділа? То-то! — задоволений, злазить з воза отець Миколай (М. Стельмах); Тарас зліз з коня (О. Довженко); Імператор зійшов з коня, ще раніше від нього спішились полководці (С. Скляренко).

СХОДИ́ТИ (піти куди-небудь і повернутися); ЗБІ́ГАТИ, СКО́ЧИТИ (швидко). Ти б мерщій сходила По воду студену Під липу зелену (П. Грабовський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скочити — ско́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скочити — див. вставати Словник синонімів Вусика
  3. скочити — -чу, -чиш, док. 1》 Зробити стрибок куди-небудь. || в чого. Стрибнувши, спуститися, злізти з чого-небудь. || на кого – що, у що. Стрибнувши, піднятися, залізти куди-небудь. || Вистрибнути з чого-небудь назовні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скочити — (гість) забігати, забігти, позабігати, заходити, зайти, позаходити, надходити, надійти, понадходити, приходити, прийти, навідуватися, навідатися, понавідуватися Словник чужослів Павло Штепа
  5. скочити — СКО́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. Зробити стрибок куди-небудь. Алі перекинув голі ноги через край човна і скочив у воду (М. Коцюбинський); Гервасій скочив з купини на купину, вибрався на твердіше (М. Стельмах); // з чого. Словник української мови у 20 томах
  6. скочити — скочити 1. стрибнути (м, ср, ст) ◊ скочити в гре́чку зрадити чоловіка (дружину)(м, ср, ст)|| = зробити скок у гречку 2. піти і дуже швидко повернутися (м, ср, ст): Відірвися на хвилю від компутера і скоч до маґазину... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. скочити — зрива́тися / зірва́тися (ско́чити) з язика́ (з вуст). 1. Швидко, спонтанно промовлятися (про слова). Але Балабуха заговорився, й од старого, академічного звичаю з його язика почали зриватись латинські слова (І. Фразеологічний словник української мови
  8. скочити — Ско́чити, ско́чу; ско́чиш, ско́чать; скоч, ско́чмо, ско́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. скочити — СКО́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. Зробити стрибок куди-небудь. Алі перекинув голі ноги через край човна і скочив у воду (Коцюб., І, 1955, 390); Гервасій скочив з купини на купину, вибрався на твердіше (Стельмах, І, 1962, 346); // з чого. Словник української мови в 11 томах
  10. скочити — Скочити, -чу, -чиш гл. 1) Вскочить. Як схоче, то й на гору скоче. Ном. № 2697. 2) Соскочить. Тілько що прибіг до терну, а вона і скочила з його. Рудч. Ск. І. 54. 3) Прыгнуть куда. Скочив у білу кипучу хвилю. Левиц. Пов. 352. Скоч куди хоч. Мил. 57. Словник української мови Грінченка