скочити
зрива́тися / зірва́тися (ско́чити) з язика́ (з вуст). 1. Швидко, спонтанно промовлятися (про слова). Але Балабуха заговорився, й од старого, академічного звичаю з його язика почали зриватись латинські слова (І. Нечуй-Левицький); Але голос йому не зрадив, і слова все так само впевнено зривалися з уст (Іван Ле). 2. Раптово, мимоволі з’являтися, звучати (про думки, пропозиції і т. ін.). Пропозиція моя виникла якось несподівано для мене самого і зірвалася з язика, наче з власної своєї ініціативи (Л. Яновська).
скака́ти (вска́кувати) / ско́чити (вско́чити) в гре́чку. Зраджувати дружині (чоловікові); мати нешлюбні зв’язки. (Зінька (сама):) Ач, стара, вже й зуби погнили, а їй зальоти на думці: заманулося на старість у гречку скакати (М. Кропивницький); Розумиха побожно перехрестилась — Чого ж би вас бив Лелека?.. вдовою прожили чесно: все село знає .. Не сушіть голови задурно.— Дуже вже старий для мене.— Не скакатиме в гречку, дома сидітиме біля жінки (М. Лазорський); Злі язики розпускали плітки, начебто його Жанночка скаче в гречку з Михайлом Чорногором (Л. Дмитерко); Як би він не жив, та жив, аби в чужу гречку не вскакував (Укр.. присл..); — Дивіться, ще оступимось… Скочимо в гречку.— А чого б не скочити? (Ю. Мушкетик); І за що ж мусить погибати хоч би й оцей безталанний Олекса Сенчило? А Олекса Сенчило стоїть посеред колеса (присуджений до страти). За те, що трапилось, може, раз на віку, вскочити в гречку! (П. Куліш); — Чого це ти очі опускаєш, як на другий день після весілля? Може, десь в гречку вскочила та тепер глипаєш очима? (Григорій Тютюнник). скака́ння в гре́чку. Більшої вини й не було, здається, в запорожців над оте скакання в гречку (П. Куліш).
Значення в інших словниках
- скочити — ско́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- скочити — див. вставати Словник синонімів Вусика
- скочити — -чу, -чиш, док. 1》 Зробити стрибок куди-небудь. || в чого. Стрибнувши, спуститися, злізти з чого-небудь. || на кого – що, у що. Стрибнувши, піднятися, залізти куди-небудь. || Вистрибнути з чого-небудь назовні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скочити — (гість) забігати, забігти, позабігати, заходити, зайти, позаходити, надходити, надійти, понадходити, приходити, прийти, навідуватися, навідатися, понавідуватися Словник чужослів Павло Штепа
- скочити — СКО́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. Зробити стрибок куди-небудь. Алі перекинув голі ноги через край човна і скочив у воду (М. Коцюбинський); Гервасій скочив з купини на купину, вибрався на твердіше (М. Стельмах); // з чого. Словник української мови у 20 томах
- скочити — скочити 1. стрибнути (м, ср, ст) ◊ скочити в гре́чку зрадити чоловіка (дружину)(м, ср, ст)|| = зробити скок у гречку 2. піти і дуже швидко повернутися (м, ср, ст): Відірвися на хвилю від компутера і скоч до маґазину... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- скочити — ВИСКА́КУВАТИ (стрибати звідки-небудь кудись; стрибком вибиратися на кого-, що-небудь), ВИСТРИ́БУВАТИ, ВИПЛИ́ГУВАТИ, СКАКА́ТИ, ВИКИДА́ТИСЯ. — Док.: ви́скочити, ви́стрибнути, ви́плигнути, ско́чити, ви́кинутися, ви́приснути рідко. Словник синонімів української мови
- скочити — Ско́чити, ско́чу; ско́чиш, ско́чать; скоч, ско́чмо, ско́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скочити — СКО́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. Зробити стрибок куди-небудь. Алі перекинув голі ноги через край човна і скочив у воду (Коцюб., І, 1955, 390); Гервасій скочив з купини на купину, вибрався на твердіше (Стельмах, І, 1962, 346); // з чого. Словник української мови в 11 томах
- скочити — Скочити, -чу, -чиш гл. 1) Вскочить. Як схоче, то й на гору скоче. Ном. № 2697. 2) Соскочить. Тілько що прибіг до терну, а вона і скочила з його. Рудч. Ск. І. 54. 3) Прыгнуть куда. Скочив у білу кипучу хвилю. Левиц. Пов. 352. Скоч куди хоч. Мил. 57. Словник української мови Грінченка