скоїтися

ВІДБУВА́ТИСЯ (про дію, подію, явище тощо — мати місце), ТРАПЛЯ́ТИСЯ, ЗДІ́ЙСНЮВАТИСЯ, БУ́ТИ, ПРОХО́ДИТИ, ДІ́ЯТИСЯ, РОБИ́ТИСЯ, ЧИНИ́ТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ́), ВЕРШИ́ТИСЯ уроч., ДОВЕ́РШУВАТИСЯ уроч.; ОБХО́ДИТИСЯ без кого, чого (перев. з част. не); СТАВА́ТИСЯ (перев. про завершений процес, подію); ТОЧИ́ТИСЯ (перев. про щось тривале); ТВОРИ́ТИСЯ розм. (про щось незвичайне); КО́ЇТИСЯ (про щось недобре); ТЕКТИ́, ВЕСТИ́СЯ (про розмову); РОЗІ́ГРУВАТИСЯ (про події); ВИНИКА́ТИ (час від часу); ІТИ́СЯ (ЙТИ́СЯ) (певним чином здійснюватися). — Док.: відбу́тися, тра́питися, здійсни́тися, пройти́, зді́ятися рідше зроби́тися, зчини́тися, піти́, зверши́тися, доверши́тися, обійти́ся, ста́тися, створи́тися рідше ско́їтися, потекти́, розігра́тися, ви́никнути, піти́ся рідко. В клубі.. відбувався вечір самодіяльності (І. Микитенко); Мало траплялось бенкетів таких, як оце розпочався від рана (П. Грабовський); Найкращий зв'язок з космічним кораблем здійснюється тоді, коли Сонце, Земля і корабель знаходяться на одній прямій (з журналу); Була колись (війна), тепер нема (Т. Шевченко); В столиці проходила нарада голів передових колгоспів (І. Ле); Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей (Т. Шевченко); Він знав усе, що робиться на селі (М. Коцюбинський); (Учитель:) Нічого в світі не чиниться без причини (М. Кропивницький); Напиши, як тобі ведеться в Києві.. Як ідуть твої заняття (Леся Українка); За бурями, за грозами, буранами — я чую: суд вершиться над тиранами (П. Тичина); (Кассандра:) Вже, бачиш, довершилась Божа кара (Леся Українка); Ні одне весілля, ні одні танці.. не обходились без неї (М. Стельмах); Впадають в око ті зміни, які сталися в місті (Києві) (з газети); До вечора точився бій з перемінним успіхом (П. Кочура); Біля вокзалу творилася, як завжди метушня (В. Собко); Видобувшись на кручу, хлопець на мить застиг приголомшений. Що тут коїлося, що творилося! Гам, лемент, гаряча, пекельна тиснява... (О. Гончар); У нас із другом уже тече розмова (І. Вирган); Розмова велася змовницьким шепотом (І. Ле); Вона бачила, що.. на тій вузькій кам'яній плиті мусить розігратися боротьба на життя і смерть (І. Франко); Між ним і Сагайдою не раз виникали гострі сутички (О. Гончар); Цього дня усе, здавалося, добре йшлося (Г. Коцюба). — Пор. передува́ти, 1. ста́тися.

СТА́ТИСЯ (про непередбачену подію, випадок і т. ін. — відбутися), ТРА́ПИТИСЯ, СТА́ТИ перев. безос., рідше, УЧИНИ́ТИСЯ (ВЧИНИ́ТИСЯ), ПРИКЛЮЧИ́ТИСЯ розм., ПОДІ́ЯТИСЯ розм., УТРА́ПИТИСЯ (ВТРА́ПИТИСЯ) перев. безос., розм., ЛУЧИ́ТИСЯ діал.; ЗЧИНИ́ТИСЯ, СКО́ЇТИСЯ, СТРЯСТИ́СЯ підсил., УКО́ЇТИСЯ (ВКО́ЇТИСЯ) розм. (про щось небажане, недобре). — Недок.: става́тися, трапля́тися, става́ти, учиня́тися (вчиня́тися), приключа́тися, зчиня́тися, ко́їтися, стряса́тися. — Що сталося? — запитав Оксен, витираючи спітнілого лоба... (Григорій Тютюнник); — Не знаєте, що трапилось? — Щойно дзвонив на електростанцію. Кажуть — аварія (А. Головко); — А що! — таки по-моєму стало! — сказала Настя (І. Нечуй-Левицький); Кілька разів.. у стані ромеїв вчинялась тривога (С. Скляренко); Стареньку сусідку їхню, кажуть, забрала швидка допомога. Інфаркт приключився (Є. Кравченко); Дівчата.. розказують, що без неї лучилося на досвітках (Панас Мирний); Недавно зчинився по селах заколот (Лесь Мартович); Їм здавалося, що в полку нагло скоїлася якась трагедія, і треба чимдуж поспішати туди (О. Гончар). — Пор. 1. відбува́тися.

СТА́ТИСЯ з ким, кому (про те, що хтось зазнав якоїсь пригоди, впав у якийсь стан, настрій і т. ін.), ТРА́ПИТИСЯ, СКО́ЇТИСЯ, УЧИНИ́ТИСЯ (ВЧИНИ́ТИСЯ) рідше, ПРИКЛЮЧИ́ТИСЯ розм., ЛУЧИ́ТИСЯ діал. — Недок.: става́тися, трапля́тися, ко́їтися, учиня́тися (вчиня́тися), приключа́тися, луча́тися. З хірургом сталось щось дивне. Він зовсім перемінився (О. Довженко); Пан Пістряк і козацтво кинулись до нього (сотника), що йому там сталося? (Г. Квітка-Основ'яненко); — Даю голову на відруб, що з ними нічого поганого не трапилось, — запевняв Павка Македон (О. Гончар); Федя навіть сам не розуміє, що з ним коїться (Д. Ткач); — Що з тобою вчинилось? Ти став страшний, як смерть (І. Нечуй-Левицький); Однак думати не гарячкуючи про те, що з нею приключилось і що почула, вона зараз просто не могла (П. Козланюк); (Омелян:) А знаєш, братику, яка нам неприємна пригода лучилася? (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скоїтися — ско́їтися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скоїтися — скоїться, док. Зробитися, відбутися, трапитися (перев. про що-небудь погане), учинитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скоїтися — СКО́ЇТИСЯ, ско́їться, док. Зробитися, відбутися, трапитися (перев. про що-небудь погане); учинитися. Він дуже добре знає, що в лихові, яке скоїлось для Замфірової родини, немає його, Тиховичевої, вини (М. Словник української мови у 20 томах
  4. скоїтися — Ско́їтися, ско́їться, ско́їлось Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. скоїтися — СКО́ЇТИСЯ, ско́їться, док. Зробитися, відбутися, трапитися (перев. про що-небудь погане); учинитися. Він дуже добре знає, що в лихові, яке скоїлось для Замфірової родини, немає його, Тиховичевої, вини (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. скоїтися — Ско́їтися, -їться гл. безл. Произойти, случиться (преимущ. о дурномъ). Загоїться поки вісілля скоїться. посл. Словник української мови Грінченка