скоїтися

СКО́ЇТИСЯ, ско́їться, док. Зробитися, відбутися, трапитися (перев. про що-небудь погане); учинитися.

Він дуже добре знає, що в лихові, яке скоїлось для Замфірової родини, немає його, Тиховичевої, вини (Коцюб., І, 1955, 218);

Скоро весілля скоїлось, та не забарилось лихо (Свидн., Люборацькі, 1955, 50);

Відчуваючи, що в землянці скоїлось щось незвичайне, я вихопив із кобури наган.. і кинувся туди (Панч, На калин. мості, 1965, 91).

Ско́ївся переля́к див. переля́к.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скоїтися — ВІДБУВА́ТИСЯ (про дію, подію, явище тощо — мати місце), ТРАПЛЯ́ТИСЯ, ЗДІ́ЙСНЮВАТИСЯ, БУ́ТИ, ПРОХО́ДИТИ, ДІ́ЯТИСЯ, РОБИ́ТИСЯ, ЧИНИ́ТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ́), ВЕРШИ́ТИСЯ уроч., ДОВЕ́РШУВАТИСЯ уроч.; ОБХО́ДИТИСЯ без кого, чого (перев. з част. не); СТАВА́ТИСЯ (перев. Словник синонімів української мови
  2. скоїтися — СКО́ЇТИСЯ, ско́їться, док. Зробитися, відбутися, трапитися (перев. про що-небудь погане); учинитися. Він дуже добре знає, що в лихові, яке скоїлось для Замфірової родини, немає його, Тиховичевої, вини (М. Словник української мови у 20 томах
  3. скоїтися — ско́їтися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. скоїтися — скоїться, док. Зробитися, відбутися, трапитися (перев. про що-небудь погане), учинитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скоїтися — Ско́їтися, ско́їться, ско́їлось Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. скоїтися — Ско́їтися, -їться гл. безл. Произойти, случиться (преимущ. о дурномъ). Загоїться поки вісілля скоїться. посл. Словник української мови Грінченка