скребло
СКРЕБНИ́ЦЯ (ШКРЕБНИ́ЦЯ) (металева щітка для чищення коней), СКРЕБЛО́, ШКРЕБО́К, ГРЕБЛИ́ЦЯ діал., ГРЕ́БЛО́ діал., ЗГРЕ́БЛО діал. Омелян Кирилович показав, як треба чистити лошат, і потім дав кожному школяреві по скребниці (І. Багмут); Батько його.. робив у радгоспній майстерні шкребниці та залізні щітки для ферм (О. Гончар); Хлопчики старанно чистили партизанських коней.. — Ось сам би взяв скребло та й пройшовся б разок (Ю. Збанацький); Давайте перше згребла покупуємо (В. Кучер).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скребло — скребло́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- скребло — -а, с. 1》 археол. Кремнієве знаряддя первісної людини, яким користувалися для різання, скобління, обробки і т. ін. чого-небудь. 2》 Те саме, що скребниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скребло — СКРЕБЛО́, а́, с. 1. архл. Кремнієве знаряддя первісної людини, яким користувалися для різання, скобління, обробки і т. ін. чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
- скребло — Скребло́, -ла́, -лу́; скре́бла, скре́бел Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скребло — СКРЕБЛО́, а́, с. 1. архл. Кремнієве знаряддя первісної людини, яким користувалися для різання, скобління, обробки і т. ін. чого-небудь. Словник української мови в 11 томах
- скребло — Скребло́, -ла с. Скребница. Словник української мови Грінченка