скривитися

КРИВИ́ТИСЯ (ставати кривим, згинатися), ВИКРИВЛЯ́ТИСЯ, СКРИ́ВЛЮВАТИСЯ (СКРИВЛЯ́ТИСЯ), КОЦЮ́РБИТИСЯ розм. (дуже гнутися, скручуватися). — Док.: скриви́тися, ви́кривитися, скоцю́рбитися. Нехай гнеться лоза, А ти, дубе, кріпись, Ти рости та рости, Не хились, не кривись (С. Руданський); Весь зад почало заносити на берег, дараба викривилася, одним-однісінький гакар тріщав і щохвилі міг тріснути (Г. Хоткевич); Марко підходив до прогнутого мосту, над яким коцюрбились старі, з підмитим корінням верби (М. Стельмах).

ПОКОСИ́ТИСЯ (перев. про будівлю, її частини), ПЕРЕКОСИ́ТИСЯ, ПОКРИВИ́ТИСЯ, СКРИВИ́ТИСЯ рідше, СКОСОБО́ЧИТИСЯ розм., ПЕРЕХНЯ́БИТИСЯ розм. — Недок.: переко́шуватися, скри́влюватися, перехня́блюватися. Вікна покосились, двері понижчали й трохи ввійшли в землю (І. Нечуй-Левицький); Хата стара, в землю входить, вікна перекосилися (В. Кучер); Стіни (хатини) покривились і позападали в землю (І. Франко); Лікарня в селі є, школа десятирічка, електростанція, радіостанція... А клубу нема. Власне є, але він скособочився (О. Ковінька); Роботу ж мені шукати не треба, робота завжди сама знаходить мене .. Перехнябились у хліві двері, то полагодив завіси (Є. Гуцало).