скригати
СКРИПІ́ТИ (про металеві, дерев'яні та ін. предмети — утворювати різкі, високі звуки), РИПІ́ТИ, СКРЕГОТА́ТИ (СКРЕГОТІ́ТИ) підсил., СКРИ́ГАТИ рідше; ЧЕРГОТІ́ТИ розм.; ПОСКРИ́ПУВАТИ, ПОРИ́ПУВАТИ, СКРИ́ПАТИ розм., СКРИПОТІ́ТИ підсил. розм. (час від часу). — Док.: проскрипі́ти, прорипі́ти, скри́гнути, ри́пнути, скри́пнути. Скриплять татарські гарби, запряжені буйволами і верблюдами (О. Стороженко); Трамвай дзвенів, скрипів, брязкотів — їхав (Л. Дмитерко); Ідуть наші круторогі, риплять вози (Марко Вовчок); Рипіли журавлі біля криниць (А. Головко); Веретена хурчали та десь за стіною скреготала снівниця (І. Нечуй-Левицький); Скреготіло залізо, видзвонювали мечі при блискавичних зустрічах (А. Хижняк); В клуні темно.. Стугонить під копитами земля, скригають немазані тачанки (Г. Косинка); А я браму запираю, а брама скрипоче (коломийка).
Значення в інших словниках
- скригати — скри́гати дієслово недоконаного виду скрипіти розм. Орфографічний словник української мови
- скригати — -аю, -аєш, недок., розм. Те саме, що скрипіти. || Те саме, що скреготати, скреготіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скригати — СКРИ́ГАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що скрипі́ти. В клуні темно .. Стугонить під копитами земля, скригають немазані тачанки (Г. Косинка); // Те саме, що скрегота́ти, скреготі́ти. Словник української мови у 20 томах
- скригати — скрегота́ти (скреготі́ти, скри́гати, скрипі́ти і т. ін.) / заскрегота́ти (заскреготі́ти, скрегну́ти, скрегону́ти, скреготну́ти, скригну́ти, заскрипі́ти, скри́пнути і т. ін.) зуба́ми. Виявляти гнів, роздратування, невдоволення і т. ін. Фразеологічний словник української мови
- скригати — СКРИ́ГАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що скрипі́ти. В клуні темно.. Стугонить під копитами земля, скригають немазані тачанки (Кос., Новели, 1962, 59); // Те саме, що скрегота́ти, скреготі́ти. Словник української мови в 11 томах