скупердяй

СКНА́РА (надміру скупа, жадібна людина), СКУПИ́Й, СКУПА́Р рідше, СКУПІ́Й рідше, СКУПЕРДЯ́ГА підсил. розм., СКУПЕРДЯ́Й підсил. розм., СКУПЕРДЯ́ підсил. розм., СКУПЕ́НДРА (СКУПИ́НДРА) підсил. розм., СКУПЕНДРЯ́ГА (СКУПИНДРЯ́ГА) підсил. розм., СКУПЕРДЯ́КА підсил. розм., СКУПИ́НДЯ́ підсил. розм., ЖАДНЮ́ГА підсил. розм., ЖАЛЮ́ГА підсил. розм., ЖИ́ЛА підсил. розм., ЗАГНИ́БІДА підсил. фам., СКНИ́РА діал.; ЖМИ́КРУТ розм. (скупа й жорстока людина). Скупий був небіжчик. Жмикрут! Скнара! Все життя недоїдав і складав гроші (Ю. Мокрієв); Скупий складає, а щедрий споживає (прислів'я); Його і його жінку називали скупарями (О. Кобилянська); — Скупердяга був багатій і скажений. Від зорі до зорі ганяв нас на роботі, а годував глевтяком і кандьором (В. Минко); — До чого ж скупердяй (Стецько) проклятущий, — звернувся Климко до Михайлика (О. Ільченко); А до отсеї поганої руїни, до того скупиндряги попа, то так припадає, як до рідного батька (І. Франко); Кажу вам, що везе на батьківщину багату кожум'яківну і скупердяку тестя (Ганна Барвінок); Земелька ся була Латинська, Завзятий цар в ній був Латин, Старий скупиндя (І. Котляревський); — Він, дядько, нівроку загнибіда — скупенький у мене (М. Стельмах).