совгати
КО́ВЗАТИ (рухатися, посуватися по гладкій, слизькій поверхні), КО́ВЗАТИСЯ, СКО́ВЗАТИ, СКО́ВЗАТИСЯ, СО́ВГАТИ розм.; ПОВЗТИ́ розм. (повільно). — Док.: ковзну́ти, ковзну́тися, сковзну́ти, сковзну́тися, совгну́ти. Він зупинився, сторожко роззираючись, підбіг до чорного дуба і, ковзаючи хромовими чобітками по стовбуру, спритно, мов кішка, видрався вгору (Григорій Тютюнник); Жовніри, ковзаючись, підпирались мушкетами і списами, лізли на схили неприступної гори (Я. Качура); Які знайомі ці східці! Скільки разів його долоні сковзали по цих поручнях!.. (Д. Ткач); Великі каміння перетинали йому дорогу. Він їх обходив, сковзаючись раз у раз на слизькім мху (М. Коцюбинський); Канушевич.. повільно і важко дряпається вгору. Та ноги раз у раз повзуть назад по сковзких схилах гори (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- совгати — со́вгати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- совгати — див. іти; ходити Словник синонімів Вусика
- совгати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 перех. і неперех. Те саме, що совати. 2》 неперех. Те саме, що ковзати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- совгати — СО́ВГАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. що і без прям. дод. Те саме, що со́вати. Дівчина і через ту стерню хутко перейшла, так вправно совгаючи по ній босими ногами, що й не покололася (Леся Українка); Друга гармата була відкрита. Словник української мови у 20 томах
- совгати — СО́ВГАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. перех. і неперех. Те саме, що со́вати. Дівчина і через ту стерню хутко перейшла, так вправно совгаючи по ній босими ногами, що й не покололася (Л. Укр., III, 1952, 737); Друга гармата була відкрита. Словник української мови в 11 томах