совістити

СОРО́МИТИ (докоряти кому-небудь, викликаючи в нього почуття сорому, зніяковіння), ПРИСОРО́МЛЮВАТИ, СТИДИ́ТИ, СТИДА́ТИ розм., СО́ВІСТИТИ розм., СТРАМИ́ТИ розм., СРАМИ́ТИ заст., УСТИДЖА́ТИ (ВСТИДЖА́ТИ) розм., УСТИДА́ТИ (ВСТИДА́ТИ) розм. — Док.: присоро́мити, посоро́мити, постиди́ти, постида́ти, пристиди́ти, усоро́мити (всоро́мити) розм. пристрами́ти, устидати (встида́ти). Чудин став нас соромити (Ю. Яновський); Кузьма присоромив дочку: хіба годиться отак нерозумно поводитись на поважних зборах (Я. Гримайло); Вирівнює бабуня спину, В них віднімає хворостину, Стидає мокрих пустунів (М. Шпак); Почав дід совістити старосту (М. Стельмах); Ріже (Василь) прямо у вічі Йосипенкові правду, перед людьми страмить (Панас Мирний); — А ти школяр та й цього не знаєш, — встидала мене бабуся (С. Васильченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. совістити — СО́ВІСТИТИ, іщу, істиш, недок., перех., розм. Картати когось, намагаючись викликати почуття сорому; соромити. Полковник Лобода кілька разів пройшовся серед старшин, совістив козаків і вийшов у коло з промовою (Ле, Наливайко, 1957, 197)... Словник української мови в 11 томах
  2. совістити — со́вістити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. совістити — див. дорікати Словник синонімів Вусика
  4. совістити — -іщу, -істиш, недок., перех., розм. Картати когось, намагаючись викликати почуття сорому; соромити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. совістити — СО́ВІСТИТИ, іщу, істиш, недок., кого, розм. Картати когось, намагаючись викликати почуття сорому; соромити. Полковник Лобода кілька разів пройшовся серед старшин, совістив козаків і вийшов у коло з промовою (Іван Ле)... Словник української мови у 20 томах