согрішити

ГРІШИ́ТИ (чинити гріх), ПРОГРІША́ТИ розм., ПРОГРІША́ТИСЯ розм., СОГРІША́ТИ заст. — Док.: згріши́ти, погріши́ти, прогріши́ти, прогріши́тися, согріши́ти. Висповідавшись, прийшла вона з церкви і, щоб не грішити, лягла мерщій спати (Панас Мирний); (Солоха:) За віщо таке лишенько на мене? Чим я провинила, чим прогрішила? (М. Кропивницький); — Ми прогрішилися, Марійко! ..Нам було прийняти сиротя Михайлове (О. Кобилянська); — Що день, що час ми тяжко согрішаєм перед Господом нашим (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. согрішити — согріши́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. согрішити — див. согрішати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. согрішити — СОГРІШИ́ТИ див. согріша́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. согрішити — Ви ані грішите, ані вам покаятися. Старому непоправному грішникові. Гріши, гріши, а решту лиши. Тепер грішиш, та прийде пора, що вже не зможеш. Хто не грішить, том і покаятись не годен. Бо нема з чого каятися. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. согрішити — СОГРІШИ́ТИ див. согріша́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. согрішити — Согріша́ти, -ша́ю, -єш сов. в. согріши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Согрѣшать, согрѣшить. Гн. І. 203. Словник української мови Грінченка