сороковини

ПО́МИНКИ (обрядовий обід за упокій померлого), ПО́МИНИ, ТРИ́ЗНА заст., уроч., поет., ПО́МИН заст., МЕРЛИ́НИ діал., КОМА́ШНЯ (КУМА́ШНЯ) діал.; ДЕВ'ЯТИ́НИ (дев'ятого дня по смерті); СОРОКОВИ́НИ (сорокового дня по смерті). Його поховали.. Потім були поминки. Багато пили, аж до безпам'ятства. Багато плакали (І. Ципердюк); Було там усього, були там добрі помини нашому Тихонові (Г. Квітка-Основ'яненко); Жінки ішли з плачем, несли страви для тризни. Чоловіки збиралися з щитами і мечами (С. Скляренко); Мовчки вернули на помин, Що громадяни знесли, Якось не складувавсь гомін, Навіть дяки не пили (П. Грабовський); На всяку ж пригоду — і слово. Чи хрестини, чи мерлини, а без нього не обійдеться (М. Олійник); (Жандарм:) А тут що? Празник якийсь, комашня чи поминки? (І. Франко); Без баби в їхньому селі ще жодні похорони не відбувались, ні дев'ятини, ні сороковини, ні річні поминки (Є. Гуцало).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сороковини — сорокови́ни множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. сороковини — мн. 1. Поминальний день — 40-й день після смерті людини; сорокоуст; сорочини, чотиридесятини; 2. Заупокійне богослужіння, яке відправляють у 40-й день після смерті людини; сорокоуст; сорочини; чотиридесятини Словник церковно-обрядової термінології
  3. сороковини — -вин, мн. Сороковий день після чиєї-небудь смерті; поминки в цей день. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сороковини — СОРОКОВИ́НИ, ви́н, мн. Сороковий день після чиєї-небудь смерті; поминки в цей день. – От вийдуть сороковини, то й щасти, боже, Харитонові й одружитись і висвятитись (І. Словник української мови у 20 томах
  5. сороковини — СОРОКОВИ́НИ, ви́н, мн. Сороковий день після чиєї-небудь смерті; поминки в цей день. — От вийдуть сороковини, то й щасти, боже, Харитонові й одружитись і висвятитись (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. сороковини — Сороковини, -вин ж. Сороковым день по смерти. Мил. 171. На сороковинах так було, як і на похоронах, тільки панахиду ще й на гробу правили. ЗОЮР. II. 287. Словник української мови Грінченка