1. Словник синонімів української мови

спадок

СПА́ДЩИНА (майно і т. ін., що переходить від його власника до іншого), СПА́ДОК, НАЩА́ДОК розм.; БА́ТЬКІВЩИНА, МАТЕРИ́ЗНА, ДІДІВЩИНА, ДІДИ́ЗНА, БАБИ́ЗНА, ПРА́ДІДИЗНА заст., ПРА́ДІДІВЩИНА заст., О́ТЧИНА (ОТЧИ́ЗНА) заст., ВІТЦІ́ВЩИНА діал. (спадщина від батьків і конкретно — від батька, матері, діда, баби і т. ін.); ПРЕ́ДКІВЩИНА, ПАТРИМО́НІЙ книжн., ПАТРИМО́НІУМ книжн. Коли три сини старійшини Анта ділили між собою спадщину, середульший син Сварг недаремно взяв собі всяку кузнь (С. Скляренко); По смерті батька Макар став повновладним хазяїном хутора і всіх багатств, що перейшли йому в спадок (П. Кочура); (Демко:) Один змалку працює, у праці і помира, і дітям в нащадок зоставля одну тільки гірку працю (М. Кропивницький); (Золотницький:) Яким згинув... Його батьківщина й материзна тепер у мене, — це більша частина нашого маєтку (Б. Грінченко); Оця десятина землі.. дісталась йому від батька. То була дідизна, прадідизна, може (М. Коцюбинський); Василько схопився з місця: — Не треба, Даниле, не хочу я сам. Будемо разом.. Хай буде наша отчина спільна (А. Хижняк); Кидають отчизну і свою дідизну: свої пасіки й левади (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спадок — спа́док 1 іменник чоловічого роду спадщина спа́док 2 іменник чоловічого роду зменшення; занепад рідко Орфографічний словник української мови
  2. спадок — (по кому) майно, добро; (по батькові) батьківщина, (по дідові) дідизна, (по матері) материзна; (культурна) надбання <�культури>; (письменника) доробок; (минулого) наслідки, тягар, о. родима пляма. Словник синонімів Караванського
  3. спадок — див. багатство; спадщина Словник синонімів Вусика
  4. спадок — [спадок] -дку, м. (ў) -дку, мн. -дкие, -дк'іў Орфоепічний словник української мови
  5. спадок — I -дку, ч. Те саме, що спадщина. Діставати у спадок. Залишати у спадок. II -дку, ч., рідко. Те саме, що спад I 1). Іти на спадок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. спадок — СПА́ДОК¹, дку, ч. Те саме, що спа́дщина. Спадок, котрий по кількох роках дістала його жінка, вирятував його від крайньої бідності (І. Франко); Ні родини, ні доброї людини. Словник української мови у 20 томах
  7. спадок — Падання Словник застарілих та маловживаних слів
  8. спадок — Сукупність майнових прав і зобов'язань покійного, які переходять до спадкоємців у процесі успадкування. Універсальний словник-енциклопедія
  9. спадок — Спа́док, спа́дку, в -дку Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. спадок — СПА́ДОК¹, дку, ч. Те саме, що спа́дщина. Спадок, котрий по кількох роках дістала його жінка, вирятував його від крайньої бідності (Фр., III, 1950, 72); Ні родини, ні доброї людини. Словник української мови в 11 томах
  11. спадок — рос. наследство майно і гроші, що переходять до спадкоємців. Eкономічна енциклопедія
  12. спадок — Спадок, -дку м. Наслѣдство. Г. Барв. 364. К. ХП. 86. Не мавши спадку, не матимеш і упадку. Ном. Од якоїсь тітки у спадку йому достався. МВ. (О. 1862. І. 48). Иногда только во мн. ч. Мнж. 192. Словник української мови Грінченка