спливти

ВИНИКА́ТИ (починати існувати, набувати реальності; у голові, в серці — про думки, почуття), ПОВСТАВА́ТИ (ПОСТАВА́ТИ), СТАВА́ТИ, З'ЯВЛЯ́ТИСЯ, ПОЯВЛЯ́ТИСЯ, УТВО́РЮВАТИСЯ, СТВО́РЮВАТИСЯ, ВИТВО́РЮВАТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ЗАРО́ДЖУВАТИСЯ, БРА́ТИСЯ, НАРО́ДЖУВАТИСЯ, ФОРМУВА́ТИСЯ, ПОРО́ДЖУВАТИСЯ, СХО́ПЛЮВАТИСЯ рідко, ТВОРИ́ТИСЯ рідше, ПЛОДИ́ТИСЯ розм.; ПРИХО́ДИТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИСЯ, НАЗРІВА́ТИ, ПІДІЙМА́ТИСЯ (ПІДНІМА́ТИСЯ), ПРОЙМА́ТИ, РОЗВОРУ́ШУВАТИСЯ, ПРОСИПА́ТИСЯ, ПРОСИНА́ТИСЯ, НАКЛЬО́ВУВАТИСЯ розм., ЗАКЛЬО́ВУВАТИСЯ розм. рідко (про думки, почуття); ЗРИНА́ТИ, ВИПЛИВА́ТИ, СПЛИВА́ТИ, ПРОКИДА́ТИСЯ, БУДИ́ТИСЯ, РОЗКРИВА́ТИСЯ, ВИРО́ЮВАТИСЯ (в уяві, в пам'яті, а також у голові, в серці); ЗАКРАДА́ТИСЯ (мимоволі, непомітно). — Док.: ви́никнути, повста́ти (поста́ти), ста́ти, з'яви́тися, появи́тися, утвори́тися, ви́творитися, здійня́тися, зароди́тися, взя́тися (узя́тися) рідше народи́тися, сформува́тися, породи́тися, схопи́тися, сплоди́тися, прийти́, пробуди́тися, назрі́ти, підійня́тися (підня́тися), пройня́ти, розворуши́тися, просну́тися, наклю́нутися, заклю́нутися, зри́нути, ви́плисти, ви́пливти, ви́плинути, сплисти́, спливти́, спли́нути, проки́нутися, збуди́тися, розкри́тися, ви́роїтися, прили́нути поет. проли́нути рідше поет, стре́льнути розм. (раптово) закра́стися. Із нічого ніщо виникати не може (М. Зеров); Згадки пішли за згадками, картини стародавнього життя виникали одна за однією (І. Нечуй-Левицький); За його почином і головно на його акціях, повстала велика дестилярня (нафтоочисна фабрика) біля Дрогобича (І. Франко); Кримські гори постали поволі (Остап Вишня); І події минулих літ в уяві Михася поставали, як живі (С. Чорнобривець); Наші слова стають нашими ділами й судять нас люди "по ділах наших" (Леся Українка); — Я іноді хворію на ностальгію, цебто — у мене з'являється нудьга за батьківщиною (Ю. Яновський); Я прославлю тії рівнії права, що в історії ж уперше появились (П. Тичина); На будові утворився міцний, здібний колектив механізаторів і будівельників (з журналу); Створилась загроза повного розгрому частин Першої Кінної, що перебували тут (О. Гончар); Тепер уже витворюється і в Галичині інтелігенція непопівська (Леся Українка); Йому було й радісно, і боязко заразом, тривога здіймалась у серці (М. Коцюбинський); Напруженість у взаєминах хлопця та дівчини поволі зникала, зароджувалась дружба (А. Головко); Все йде, все минає — і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? (Т. Шевченко); — Щось не йметься мені віри, щоб це справді.. народжувалась сільська інтелігенція та й єдналася з нами (Б. Грінченко); Теорія художнього перекладу — наука молода, яка щойно починає формуватися (з газети); Чим довше існує пісня, тим більше породжується її варіантів (з журналу); Ось схопилась хуртовина, закурилася долина (Я. Щоголів); Твориться молоде місто (О. Довженко); (Корній Донченко:) Дай же, Боже, щоб вам.. з цих грошей ще гроші плодились (Б. Грінченко); Як то часто приходять мені на ум молоді літа (Марко Вовчок); В її серці на хвилю пробудилося гірке почуття жалю (І. Франко); Улас відчував, що в його душі назріває великий злам (Григорій Тютюнник); Серце його зав'ядало,.. піднімалася ненависть (Панас Мирний); Любов до тебе всю мене проймає (Леся Українка); Дрімаючі думи розворушились в голові Ломницького (І. Нечуй-Левицький); Неясна заздрість просипається в серці (О. Донченко); У нього наклюнулась ідея: нанести нашому голові новорічний візит (І. Рябокляч); Один Аркадій нічого не помічав: у голові все снувалися думки, які заклюнулись уночі (Дніпрова Чайка); Знов зрина жадання Тихої розмови, Щирого братання, Вірної любові! (М. Старицький); Дивився в темряву, і перед ним одна за одною випливали картини сільського життя (Д. Ткач); Минуле спливало перед ними в дивному тумані (Л. Первомайський); Ох, невже ж таки кохання Прокидається в мені! (А. Кримський); (Принцеса:) Нова вступає в душу сила, одвага в серці будиться, як гляне на се нове життя (Леся Українка); Широкий світ розкривається перед нами, коли ми читаємо книги Івана Франка (М. Рильський); Оце як почав я.. те давнє згадувати, то й не потовплю споминок — вироюються та вироюються (Марко Вовчок); Мов з дівочого сну, мені спомин прилине про тебе (Л. Забашта); Думка пролинула (Леся Українка); І зненацька стрельнула в голові думка: "А чому б тобі, Стецьку, не втекти?" (І. Цюпа); Щось незбагненне, якийсь підлий страх закрався їй у серце (Д. Міщенко).

ВИПЛИВА́ТИ (підійматися з глибини води на її поверхню), СПЛИВА́ТИ, ВИРИНА́ТИ, ЗРИНА́ТИ, ВИПІРНА́ТИ, ВИГУ́ЛЬКУВАТИ розм., ВИПУРНА́ТИ розм. (пірнаючи, знову з'являтися на поверхні води). — Док.: ви́плисти, ви́пливти, ви́плинути, сплисти́, спливти́, спли́нути, ви́нирнути, ви́ринути, зри́нути, ви́пірнути, ви́гулькнути, ви́пурнути. А з моря солоних глибин Випливали ротаті акули (М. Рильський); В розпачі то кидалась (риба) в морську глибину, то спливала до самої поверхні (Ю. Збанацький); Пірнув (рибалонька), виринає — І утоплену Ганнусю На берег виносить (Т. Шевченко); (Водяник (до Русалки):) Іди на дно! Не смій мені зринати три ночі місячні поверх води (Леся Українка); Коли ж я випірнув з води, в лице так свіжо вітер віяв... (В. Сосюра); Вигулькнувши з води, Маруся попливла наввимашки (О. Донченко).

МИНА́ТИ (про час, пору життя, події тощо — наближатися до кінця, закінчуватися), МИНА́ТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ), ПРОХО́ДИТИ, ПРОМИНА́ТИ, ЛИ́НУТИ, ПРОТІКА́ТИ, ТЕКТИ́, ПРОПЛИВА́ТИ, СПЛИВА́ТИ, ПЛИВТИ́ (ПЛИСТИ́), ПЛИ́НУТИ, СТІКА́ТИ, СХО́ДИТИ (ЗІХО́ДИТИ рідше), ЗНИКА́ТИ (ІЗНИКА́ТИ рідше), ВИХО́ДИТИ розм., ПЕРЕХО́ДИТИ розм., ПРОЛЯГА́ТИ розм. (перев. про час); ТЯГТИ́СЯ (ТЯГНУ́ТИСЯ), ВОЛОКТИ́СЯ, ПРОВОЛІКА́ТИСЯ розм., ПЕРЕВО́ДИТИСЯ розм. (про час — одноманітно, повільно). — Док.: мину́ти, мину́тися, помину́тися заст. пройти́, промину́ти, проли́нути, протекти́, перекоти́тися розм. віддалі́ти розм. спливти́ (сплисти́), спли́нути, пропливти́ (проплисти́), пропли́нути, стекти́, зійти́, зни́кнути (ізни́кнути) (зни́кти) (ізни́кти), ви́йти, перейти́, пролягти́, протягти́ся (протягну́тися), проволокти́ся, перевести́ся. Минає година, друга, третя (Б. Грінченко); Вже миналася осінь смертельна І відступала дорогу морозам; пропасниця люта Не докучала недужим (М. Зеров); Літа йшли-минали, старе старілось, молоде росло (Панас Мирний); Не нагадуй про страхи: поминулися вони (Марко Вовчок); Проходили тижні, складались у мі-сяці (Ю. Яновський); Дні надходять буряно й схвильовано проминають (Н. Забіла); -. Годі, годі! Усе вже те оддаліло-проминуло — забувай та кохай мене (Марко Вовчок); Швидко лине новорічна ніч (В. Собко); Величне життя протікає вгорі наді мною (С. Крижанівський); Дні течуть, немов ріка, І рік за роком пропливає; Не знаю, де ти, хто ти, що ти нині, Усе перекотилось без сліда (М. Рильський); Ішли роки, ясні й тривожні, Та не спливали в небуття (М. Гірник); Тяжко-важко, в неописанній тривозі, плила їй година за годиною (І. Франко); Стечуть роки — зима прийде незвана Спинити рух думок (М. Стельмах); Ніхто не пише, дні сходять у мене давно однаково (М. Коцюбинський); День зникав (Г. Коцюба); Але коли вийшов рік, нараз одної ночі міщани нападали на царську палату (І. Франко); Ми з тестем з ранку до ночі не розгинаємось, теща — їсти варить та внука бавить. День за днем, ніч за ніччю — так життя й переходило (І. Муратов); За Байдою пролягло піввіку (І. Ле); Час тягнеться помалу. Сонце наче спинилось на горизонті і глузує з нас (П. Колесник); Сумно, поволі, важко волікся час у повдовілій хаті (І. Франко); Проволоклося ще два тижні (Я. Качура); Багато тих вечорів довгих перевелося в нас без розмови, без гомону (Марко Вовчок). — Пор. 2. бі́гти.

СТІКА́ТИ (про воду — текти вниз), СПЛИВА́ТИ, ЗБІГА́ТИ, СПАДА́ТИ. — Док.: стекти́, спливти́, сплисти́, спли́нути, збі́гти, спа́сти. Старий витягає з води вудочку.. По ній стікає крапельками вода (В. Гжицький); На дні дебри росла трава, буйна, висока, бо сюди спливала дощова вода (Лесь Мартович); Шумить вода, збігаючи з гори у річку (Панас Мирний); Вода каскадами спадала в басейн (П. Панч).

СХО́ДИТИ чим, перев. із сл. кров'ю, ЗІХО́ДИТИ рідше, СПЛИВА́ТИ, СТІКА́ТИ. — Док.: зійти́, спливти́, стекти́. Спало все навколо, тільки білий лебідь Тихо-тихо сходив кров'ю своїх ран (О. Олесь); (Ардент:) Я не дійду... я весь зіходжу кров'ю... побитий... (Леся Українка); На третій день сердешний Оксентій (у залі засідань) уже спливав потом (Ю. Смолич); Стікаючи кров'ю, страшний відбивався від панів лицар Кукубенко (О. Довженко).

УЯВЛЯ́ТИСЯ (з'являтися в уяві, думках, свідомості), МА́РИТИСЯ, ВЕРЗТИ́СЯ розм., ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, МАЛЮВА́ТИСЯ, ПОСТАВА́ТИ, ВИНИКА́ТИ, ПРИХО́ДИТИ, НАПЛИВА́ТИ, СПЛИВА́ТИ, ЗРИНА́ТИ, УЗДРІВА́ТИСЯ (перев. із сл. в уяві, свідомості, пам'яті і т. ін. — чітко з'являтися зоровим образом у думках), ПРИЧУВА́ТИСЯ, УЧУВА́ТИСЯ (ВЧУВА́ТИСЯ) (з'являтися слуховим образом); ДУ́МАТИСЯ безос., ГАДА́ТИСЯ безос., МИ́СЛИТИСЯ безос., МІРКУВА́ТИСЯ безос. (бути в думках). — Док.: уяви́тися, приверзти́ся, ви́малюватися, поста́ти, ви́никнути, прийти́, наплисти (напливти), напли́нути, спливти́, спли́нути, сплисти́, зри́нути, уздрі́тися, причу́тися, учу́тися (вчу́тися). — Усе бачу перед собою його одного, навіть уві сні уявляється мені його смуглявий вид (І. Нечуй-Левицький); Починаю в цьому потоці спогадів.. розрізняти ряд постатей, вони вже вимальовуються в моїй свідомості (О. Довженко); Малювались в уяві різні страхіття (В. Козаченко); В його уяві поставали картини, страшніші одна від одної (Є. Гуцало); Думки мимоволі навертались до рідного села, яким виникало воно в його уяві тепер, після зустрічі з земляками (А. Головко); Спливають у пам'яті сині, як волошки, очі і ніжний-ніжний її погляд (А. Хижняк); Та ось у пам'яті зринули нові спогади. Вони напливали, мов густий холодний туман (А. Шиян); — Коли це чую — ніби застогнало щось у глинищах. Прислухалась — тиша. Причулось, думаю (Ю. Збанацький); — Чи ти чуєш, діду, щось наче гукає? — Та то, — каже дід, — мабуть, так учувається (казка); Що то думається старому? Може, споминає батька та діда, що свій вік прожили на цьому дворищі (С. Васильченко); (Павло:) Бач, мені тоді міркувалося, що на чужині нема ні людей, ні попів, а скрізь тільки одна пуща, нетрі та бескети (М. Кропивницький). — Пор. ввижа́тися.