1. Словник синонімів української мови

сполотнілий

ЗБЛІ́ДЛИЙ прикм. (про обличчя, шкіру людини — який втратив природний колір, став блідим), ПОБЛІ́ДЛИЙ, ЗБІЛІ́ЛИЙ, ПОБІЛІ́ЛИЙ, ПОПОЛОТНІ́ЛИЙ, СПОЛОТНІ́ЛИЙ, ПОМЕРТВІ́ЛИЙ підсил. Марія вийшла на палубу і підставила вітру своє зблідле обличчя (В. Кучер); Сльози збігали по її поблідлих щоках, а вона не соромилась їх, не помічала (П. Колесник); — Терпітиму, — каже (Галя), дивлячись на його обличчя, збіліле, хмуре, із жалем та неспокоєм (Марко Вовчок); На їхніх сорочечках гойдається кривавий відблиск, на їхніх побілілих обличчях ворушиться жах (М. Стельмах); Він побачив пополотнілі обличчя друзів (Н. Рибак); По Грицевому сполотнілому обличчі пробігла легенька усмішка, ясна цяточка відбитого щастя затремтіла в його широких очах (Д. Бедзик); Люба прийняла на свої руки бідну Іваниху з помертвілим лицем (Олена Пчілка). — Пор. 1. бліди́й.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сполотнілий — сполотні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. сполотнілий — див. блідий Словник синонімів Вусика
  3. сполотнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до сполотніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сполотнілий — СПОЛОТНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до сполотні́ти; // у знач. прикм. Полковник .. спинив свої примружені очі на сполотнілому обличчі Вадима Успенського (П. Панч); Він сидів проти вікна, німий і похмурий, ворушив сполотнілими губами та сумно похитував головою (В. Кучер). Словник української мови у 20 томах
  5. сполотнілий — СПОЛОТНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до сполотні́ти. Полковник.. спинив свої примружені очі на сполотнілому обличчі Вадима Успенського (Панч, В дорозі, 1959, 66); Він сидів проти вікна, німий і похмурий, ворушив сполотнілими губами та сумно похитував головою (Кучер, Прощай.., 1957, 218). Словник української мови в 11 томах