спорзний
ПОРО́ЧНИЙ (який має негативні риси характеру, відзначається аморальною поведінкою; властивий такій людині), ГНИЛИ́Й, СКВЕ́РНИЙ заст., книжн., СПО́РЗНИЙ діал. Радзивілла він вважав порочним, як людину, що вславлена в країні розпустою, боягузтвом і жорстокістю воднораз (І. Ле); Отець Кабанович розсердилися. — Що то, — каже, — мужик гнилий! Не йшла би тота жебрачія робити, але.. п'є дома! (Лесь Мартович); — Буду, — каже (Василь), — тебе, моя зозуленько, як ока берегти. Ніяка скверная, бісовська думка і на серці не буде. Не бійсь мене (Г. Квітка-Основ'яненко); Почав (відлюдник) уже й способу прибирати, як би її на гріх підвести, так щоб вона про його спорзні наміри не догадалась (переклад М. Лукаша).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спорзний — спо́рзний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- спорзний — -а, -е, зах. Брудний, порочний, хтивий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спорзний — СПО́РЗНИЙ, а, е, рідко. Брудний, порочний. Згадувала спорзне, звіряче обличчя гладкого типа і гнійні нарости на його животі (М. Хвильовий). Словник української мови у 20 томах
- спорзний — СПО́РЗНИЙ, а, е, рідко. Брудний, порочний. Словник української мови в 11 томах
- спорзний — Спо́рзний, -а, -е Грязный, порочный, сластолюбивый! Вх. Лем. 66. Словник української мови Грінченка