1. Словник синонімів української мови

спорити

СПЕРЕЧА́ТИСЯ (заперечувати кому-небудь, не погоджуватися з кимось у чому-небудь), СУПЕРЕ́ЧИТИСЯ розм., СПО́РИТИ розм., СПО́РИТИСЯ розм., СПИНЧА́ТИСЯ розм., СПРАВДО́ВУВАТИСЯ розм., СПРА́ВДУВАТИСЯ розм., ПЕРЕ́ЧИТИСЯ діал., ПЕРЕКО́РЮВАТИСЯ діал., ПЕРЕКОРЯ́ТИСЯ діал. — Док.: поспереча́тися, поспо́рити, поспо́ритися. Роман жалував Соломію, а Соломія ніколи не сперечалась з ним (І. Нечуй-Левицький); Чув якось раз, як суперечилася стражникова жінка з простими жінками — її сусідками (Панас Мирний); — Отак би й давно, — сказав голова. — Вже звісно, що проти копитана (капітана) не можна спорить (Г. Квітка-Основ'яненко); Ці ж самі слова я чув улітку від нашого чередника, коли він справдовувався з одним чоловіком за ягня (І. Микитенко); Чути було суперечку двох мужиків, бо вони перечилися з таким завзятком, що перекричали цілу громаду (Лесь Мартович).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спорити — спо́рити дієслово недоконаного виду сперечатися Орфографічний словник української мови
  2. спорити — I сп`орити-рю, -риш, недок. 1》 розм. Те саме, що сперечатися. 2》 перен. Змагатися, не поступатись у чому-небудь. II спор`ити-рю, -риш, недок., заст. 1》 перех. Примножувати. 2》 неперех. Сприяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спорити — Сперечатися, зісперечуватися, зісперечитися, позісперечуватися, насперечуватися, насперечитися, понасперечуватися, пересперечуватися, пересперечитися, попересперечуватися, посперечуватися, посперечитися, перечити, заперечувати, заперечити... Словник чужослів Павло Штепа
  4. спорити — СПО́РИТИ, рю, риш, недок. 1. розм. Те саме, що спереча́тися. Знала [Стеха] натуру свого старого, що коли що надумав, то хоч спор, хоч лайся, а вже він від свого не відступиться (Г. Словник української мови у 20 томах
  5. спорити — СПО́РИТИ, рю, риш, недок. 1. розм. Те саме, що спереча́тися. Знала [Стеха] натуру свого старого, що коли що надумав, то хоч спор, хоч лайся, а вже він від свого не відступиться (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  6. спорити — Спори́ти, -рю́, -ри́ш гл. Умножать, прибавлять, увеличивать. Спори, Боже, хліба-соли і всього доволі. Ном. № 12062. 2) Споспѣшествовать, благопріятствовать. Хай вам Бог спорить. Г. Барв. 221. Словник української мови Грінченка