спочатку

ВІДРА́ЗУ (з самого початку, з першого разу; на перших порах), ЗРА́ЗУ (ІЗРА́ЗУ), СПОЧА́ТКУ, СПЕ́РШУ, СПЕРШ, СПЕ́РШЕ діал., ЗА́РАЗ розм. Галина відразу пізнає запале, гостроносе, в хворобливих рум'янцях обличчя Григорія (М. Стельмах); Роман зразу пристав душею до тих книжок, любив їх читати (І. Нечуй-Левицький); Та буде сором, пане-брате, Коли б ти Солов'я ізразу не пізнав (Є. Гребінка); Треба було бачити, як молодо брався він спочатку за роботу (Г. Хоткевич); Славгородці навіть не впізнавали спершу самі себе, немов всі переродились (С. Васильченко); Злодій злодія зараз пізнає (прислів'я).

ЗНОВ (ЗНО́ВУ) (про дію — ще раз, повторно), НА́НОВО, СПОЧА́ТКУ, ЗНО́В-ТАКИ (ЗНО́ВУ-ТАКИ) підсил., ЗА́НОВО розм., УП'Я́ТЬ діал. Лампа спалахнула, а далі знов почала горіти з такою самою ясністю, як і перше (Леся Українка); Тимофій з незвичною спритністю влетів у Буг, і не скоро його голова піднялась над водою, знову зникла і знову з'явилася (М. Стельмах); Ні, треба наново розглянуть справу без гніву, спокійно (М. Коцюбинський); Скоро край і п'ятому десятку, І юнацький пал не до лиця... Але так хотілось би — спочатку І — признаться щиро — без кінця (М. Рильський); Знов-таки кажу — може, песимізм мій хвильовий, викликаний поганим самопочуттям (М. Коцюбинський); — Значить, коли послухати, Свириде, твого слова, усе мені треба починати заново? (М. Стельмах); — Ну, мені ж уп'ять так важко стало коло серця... уп'ять так запекло, що... й не знаю (А. Тесленко).

НАСА́МПЕРЕД (у першу чергу, перш за все, перед кимось або чимось іншим), ПЕРЕДУСІ́М, ПЕРЕДОВСІ́М, СПОЧА́ТКУ, СПЕ́РШУ (СПЕРШ), ПЕ́РШЕ (ПЕРШ) рідше, ПОПЕ́РЕДУ (ПОПЕРЕ́Д), РАНІ́ШЕ (РАНІ́Ш), НАЙПЕ́РШЕ (НАЙПЕ́РШ) підсил., ЩОНАЙПЕ́РШЕ підсил., ЯКНАЙПЕ́РШЕ підсил., ПОПЕРВА́Х розм. (перед ким-, чим-небудь, раніше від когось, чогось); НА́ДТО, ОСОБЛИ́ВО (перев. у складі відокремлених зворотів). Виганяти треба насамперед ганебні факти з життя, і тоді самі собою зникнуть із мови слова, що визначають ці факти (М. Рильський); Вже першого дня помітили козаки, що турки передусім мають зуб проти них (О. Маковей); Аж тепер догадався Ібн Дауд, чого передовсім треба його гостеві (Ю. Опільський); Серьожка пролежав півдня під машиною, спочатку відкручуючи ключем якусь першу-ліпшу гайку, а потім знову закручуючи її (О. Гончар); Потроху зовсім заспокоїлась, далі навіть заспівала, спершу стиха, а то й вже голосно! (Леся Українка); Перше у волок подивися, тоді рибкою й хвалися (прислів'я); От приходим до криниці, Я перш подивився, Чи глибока (Т. Шевченко); Що маєш казати, то попереду розжуй (прислів'я); — Помовчи, помовчи. Я старша за тебе, отже, дай раніше мені сказати (Г. Хоткевич); Обережно ступаючи, щоб не гупати чобітьми, підійшов до прилавка з книжками. Звичайно, найперше спитав "Кобзаря" (А. Головко); Попервах старому вівчареві не дозволили стригти вівці, а потім не пустили і до отари (М. Стельмах); Новаки нетерпляче чекали звільнення до міста, надто ті, що мали тут батьків або родичів (С. Добровольський); Квіти, особливо пальми і аспарагуси, відразу навіяли життя у мертві кімнати (Ірина Вільде).

СПОЧА́ТКУ (на перших порах, у перший момент), СПЕ́РШУ (СПЕРШ рідше), НАПОЧА́ТКУ, ПЕРШ, ПЕ́РШЕ, ПОПЕРЕ́Д, ПЕРЕДО, ПОПЕРВА́Х розм., СПЕ́РШЕ розм., ПЕ́РЕДО́М діал. Спочатку гості були збентежені, але, побачивши, що їх старання йдуть на марне, весело зареготались (М. Коцюбинський); Спершу таки пожурилася мати та й утішилася: живе (Артем) непогано (А. Головко); Їм напочатку і ніяково було тікати (Ю. Яновський); На будові багато робочих ланок — і на глибині, і на висоті, — де попервах людині боязко (Я. Баш); Він був певний, що забобон мусить.. справдитися, як не передом, то опісля (Лесь Мартович).