сприсати
УТЕКТИ́ (ВТЕКТИ́) (непомітно, несподівано, без дозволу зникнути, покинути щось), ЩЕ́ЗНУТИ, ЗМИ́ТИСЯ розм., ЗМАНДРУВА́ТИ розм., ЗСЛИ́ЗНУ́ТИ розм., ЗСЛИ́ЗТИ розм., ЗМОТА́ТИСЯ фам., СПРИСНУ́ТИ рідше; ДЕЗЕРТИРУВАТИ (про військових). — Недок.: утіка́ти (втіка́ти), щеза́ти, зслизати, змива́тися, змо́туватися, сприса́ти. (Іван (перед розчиненими дверима):) Утекла (Хвенька)!.. От гаспидське зілля (Панас Мирний); Але як же можна отак піти, щезнути, попросту сказавши — утекти без сліду? Ні. Вся легінська вдача протестувала би проти того (Г. Хоткевич); — За правилом, — насторожився Корон, — ми повинні якнайшвидше змитися звідси! (П. Автомонов); Вівці никають по дворі, незагнаті в свій час, і навіть воли стоять ненапоєні. А Роман десь знову зслиз (І. Нечуй-Левицький); "Ах ти ж, — думаю, — гад, он який ти святий та божий! Ну тепер ти в мене не сприснеш". І став я за ним слідкувати (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- сприсати — сприса́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- сприсати — -аю, -аєш, недок., сприснути, -ну, -неш, док., рідко. 1》 Раптово переставати триматися на чому-небудь, відриватися від чогось; спорсати. 2》 перен. Швидко переміщатися з одного місця на інше, не затримуватись довго на одному місці (про погляд, зір і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сприсати — СПРИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПРИСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., рідко. 1. Раптово переставати триматися на чому-небудь, відриватися від чогось; спорсати. Щоб не місити багно, деремося вище до тинів. Нога іноді сприсає з горбика (П. Словник української мови у 20 томах
- сприсати — СПРИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПРИСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., рідко. 1. Раптово переставати триматися на чому-небудь, відриватися від чогось; спорсати. Щоб не місити багно, деремося вище до тинів. Нога іноді сприсає з горбика (Панч, На калин. Словник української мови в 11 томах