спроневіритися

ЗНЕВІРЯ́ТИСЯ (втрачати віру у кого-, що-небудь), РОЗЧАРО́ВУВАТИСЯ, ОБЕЗНАДІ́ЮВАТИСЯ, ОБМА́НЮВАТИСЯ, СПРОНЕВІРЯ́ТИСЯ діал. — Док.: зневі́ритися, розчарува́тися, обезнаді́ятися, обману́тися, обмани́тися, спроневі́ритися. Ти не коривсь і не клонивсь недолі, Не зневірявсь у боротьбі ніколи, Ні разу зброї з рук не випускав! (І. Вирган); — Скажи, хіба ти ніколи не розчаровувалась у людях? (О. Донченко); А це кажуть, що Крутьчиха.. спакувалась і має виїхати кудись. Нагулялася, нажирувалася, а в Грицеві — обезнадіялась (Ю. Мушкетик); Він.. з острахом заглядав у невідому дівочу душу, боячися обманутися в ній (М. Стельмах); Отже, панотець спроневірився, не прийшов... (Лесь Мартович).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спроневіритися — Зрадити [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. спроневіритися — спроневі́ритися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. спроневіритися — Спроневі́ритися (кому?, чому?). Зрадити (кого?, що?), зректися (кого?, чого?). Саме в тій хвилі розлігся з кімнати, в котрій стояв інструмент, страшенний лоскіт, а відтак слабий жалісний зойк струн [...] — Резонатор [тріс]? — спитала Ганнуся. — Струна... Українська літературна мова на Буковині
  4. спроневіритися — див. спроневірятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спроневіритися — СПРОНЕВІ́РИТИСЯ див. спроневіря́тися. Словник української мови у 20 томах
  6. спроневіритися — СПРОНЕВІ́РИТИСЯ див. спроневіря́тися. Словник української мови в 11 томах