срібний

ГРО́ШІ (металеві й паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі й продажу), ГРО́ШИКИ розм., ГРОШЕНЯ́ТА розм., КАЗНА́ розм., жарт., КОПІ́ЙКА збірн. розм., МОНЕ́ТА збірн. розм., ГРІШ збірн., розм., ГРОШВА́ збірн. фам., ФІНА́НСИ розм., жарт., КУПИ́ЛО розм., жарт., КАБЗА́ діал., КАМЗА́ діал.; ВАЛЮ́ТА (перев. у міжнародних розрахунках); МОНЕ́ТИ, ДЗВІНКІ́ ГРО́ШІ, ДРІБНІ́, КОПІЙКИ́ розм., ДРІБНЯКИ́ зневажл., ПОБРЯЗКАЧІ́ заст. (металеві); СРІ́БНІ, СРІ́БЛО збірн., СРІБНЯКИ́ розм., СРІ́БНИКИ розм., СРІБЛЯКИ́ заст. (з домішкою срібла або нікелю); МІ́ДНІ, МІДЬ збірн., МІДЯКИ́ розм., МІ́ДНИЦІ заст. (мідні); АСИГНА́ЦІЇ, БАНКНО́ТИ, ПАПІРЦІ́ заст., зневажл. (паперові). Іван Федорович землю продав і гроші одвіз синові (Панас Мирний); Дорогою Панас з Хомою йшли, В калитці грошики найшли (М. Годованець); (Коновалиха:) Здається, всього у мене доволі є: і хлібець, і грошенята, і худобина, і хата своя (М. Кропивницький); Сиріток вигодувати, до науки-до розуму довести, та таки на усе, на усе треба казни! (Г. Квітка-Основ'яненко); Держу копійку про чорний рік (прислів'я); (Савка:) Зараз же — по редакціях, конторах і касах за монетою! Карбованців сто нашкрябаємо? (Я. Мамонтов); — Заробите яку копійку, зложите докупи, от і гріш буде про всякий випадок... (М. Коцюбинський); Люди казали, що церковний староста з одних недогарків нажив казан грошви (М. Стельмах); Книжку.. я постараюсь Вам прислать, як розживусь на гроші, а то тепер мої фінанси в великому упадку (Леся Українка); Купив би, та купила немає (прислів'я); Він обчислював.., до якої суми заокруглиться збита вже кабза (І. Франко); — За те, мабуть, не мала й камза перепала? — питає хтось. — Та буде з нас, — одказує Чіпка, витягаючи гаман з кишені (Панас Мирний); — То що ж вам — валютою платити? — сказав Бережан, ховаючи гроші (І. Муратов); Кожну сотню Макшеєв перев'язував ниткою, а Шевченко сортував монети і складав їх рівними стовпчиками (З. Тулуб); Збував (Січкар) торговцям хліб і.. сало тільки за мануфактуру та дзвінкі гроші (М. Стельмах); — Йойні починає вже терпцю неставати. І не так терпцю, як дрібних (І. Франко); Брязкають у кишені дрібняки; Повно побрязкачів у кишені (Марко Вовчок); Соломія зірвала з шиї торбину й висипала з неї на руку старому циганові кілька срібних (М. Коцюбинський); Одчинила (Марта) скриню, витягла вісім сотень карбованців асигнаціями й срібняками (І. Нечуй-Левицький); Мотря.. витрушує в дідову шапку своє срібло і мідь (М. Стельмах); Тітка виймала з-за пазухи вузлик, роздлубувала і довго шепчучи лічила мідяки (Є. Гуцало); Вона вийняла паку банкнотів і відрахувала потрібну суму (Ю. Смолич); — Гроші, гроші забери! — гукнула Мар'яна.. Вона підбігла до столу, схопила папірці і кинула йому услід (М. Стельмах).

ДЗВІНКИ́Й (про звук, голос, сміх тощо — який звучить високо, чітко і сильно), ДЗВЕНЯ́ЧИЙ, ДЗВЕНЮ́ЧИЙ, МЕТАЛЕ́ВИЙ, ГОЛОСИ́СТИЙ рідше, ТРЕМКИ́Й розм.; СРІБЛЯ́СТИЙ, СРІБЛИ́СТИЙ, СРІ́БНИЙ, КРИШТАЛЕ́ВИЙ (мелодійний, чистого звучання). Звідусюди чути мелодійний дзвенькіт дійниць і дзвінке тинькання молочних цівок об їх сріблясті стінки (З. Тулуб); І співає (невістка), і сміється, аж геть чутно її голосок дзвенячий (Марко Вовчок); Почувши домівку, коні заржали. Високим тонким металевим іржанням їм одгукнулась луна (П. Тичина); О пів на сьому вихованців будив голосистий дзвоник (С. Добровольський); Тремкий (голос), як тонке срібло, як найтонший кришталь (Словник Б. Грінченка); Сміялась Соломія, і одляски її сріблястого реготу аж луною йшли попід вербами (І. Нечуй-Левицький); Пісні соловейкові дзвінко-сріблисті! Невже ви замовкли, минули? (Леся Українка); У неї був на диво красивий, високий, срібний голосок (В. Собко); Кілька обмерзлих гіллячок колишуть тендітний кришталевий передзвін (М. Стельмах) — Пор. 1. голосни́й.

СИ́ВИЙ (про волосся — який втратив свій колір, став сріблястим, білуватим), СРІ́БНИЙ, ПОСРІ́БЛЕНИЙ, СИВ фольк.; ПРО́СИВИЙ діал. (з сивиною); БІ́ЛИЙ (зовсім сивий). Сивий ус, стару чуприну Вітер розвіває (Т. Шевченко); Сиві коси; На його (діда) підголеній голові кружком стриміла біла чуприна (І. Нечуй-Левицький).

СРІБЛЯ́СТИЙ (кольором і блиском схожий на срібло), СРІБЛИ́СТИЙ, СРІ́БНИЙ, СРІ́БЕРНИЙ поет., СРІБЛЯ́НИ́Й фольк., СРІБНА́СТИЙ рідше; ПЕРЛАМУ́ТРОВИЙ (який нагадує перламутр). Вікна моєї кімнати виходять на озеро, воно тепер сріблясте від місячного сяйва (П. Козланюк); І прудко, мов іскри з багаття огнисті, Мов хвилі гірського потоку сріблисті, Летять голоснії пісні (Леся Українка); Над головами високо-високо проповзає срібна хмарка (Г. Хоткевич); Весь ліс — в інеї, в крихкому, казково розкішному уборі. Сріберний, світлий, притихлий (О. Гончар); В нас ялинка лісова, Молода, хороша, І всю її покрива Срібляна пороша (Г. Бойко); Сьогодні ж степ увесь неначе Заслав срібнастий оксамит (І. Манжура); Рибина борсається на траві, вилискуючи на сонці перламутровим черевом (Л. Смілянський). — Пор. біля́стий.