стайничий
КО́НЮХ (той, хто доглядає коней), СТАЙНИ́ЧИЙ, СТАЄ́ННИЙ, КІННИ́ЧИЙ розм., КОНЮ́ШИЙ заст., ШТАЛМЕ́ЙСТЕР заст., ФО́РНАЛЬ діал. — Ануте, хлопці, — гукнув на конюхів, — виведіть лишень Пашу. — Та й кінь же був, отой Паша (О. Стороженко); Виявилося, що стайничі тільки зараз почали годувати коней (П. Панч); Пан дідич до слуги озвався: — .. Дай до стайні знати Там до стаєнного Гриня, Щоб комісарського коня Казав негайно осідлати! (І. Франко); Стояли вони в стайні окремо, і ніхто, крім старшого кінничого, до них близько й приступитися не смів (І. Муратов); Пани звеліли конюшим сідлати коні (І. Нечуй-Левицький); У нього були сотні коней і худоби, десятки форналів і наймитів (П. Козланюк).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стайничий — ста́йни́чий іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- стайничий — СТА́ЙНИ́ЧИЙ, чого, ч. 1. заст. Слуга, який завідував конюхами, конюшнями; головний конюх. 2. Те саме, що ко́нюх. Через вигін стайничий прогулював жеребця (П. Панч); Він приходив до стаєнь і допомагав стайничим напувати коні (Л. Смілянський). Словник української мови у 20 томах
- стайничий — -чого, ч. 1》 заст. Слуга, який завідував конюхами, конюшнями; головний конюх. 2》 Те саме, що конюх. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стайничий — СТА́ЙНИ́ЧИЙ, чого, ч. 1. заст. Слуга, який завідував конюхами, конюшнями; головний конюх. 2. Те саме, що ко́нюх. Через вигін стайничий прогулював жеребця (Панч, На калин. мості, 1965, 244); Він приходив до стаєнь і допомагав стайничим напувати коні (Сміл., Зустрічі, 1936, 204). Словник української мови в 11 томах