1. Словник синонімів української мови

ствердити

ВИЗНАВА́ТИ (вказувати на правильність, правдивість чого-небудь), ПРИЗНАВА́ТИСЯ, ПІДТВЕ́РДЖУВАТИ, ПОТВЕ́РДЖУВАТИ, СТВЕ́РДЖУВАТИ, ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПРИЗНАВА́ТИ розм. — Док.: ви́знати, призна́тися, підтве́рдити, потве́рдити, стве́рдити, засві́дчити, призна́ти. (Арсен:) Хоч і гірко це визнавати, але ти... ти стала міщанкою! (З. Мороз); Дядькові доводилось... признаватися, що таки збився з лічби (М. Стельмах); — Всі ми, піхота, війни скуштували, — підтвердив Демид (О. Гончар); (Яшка:) Запросіть товаришів, з якими я тікав з концтабору! Вони потвердять, що я не зрадник (Ю. Яновський); Син його не належить до жодної організації. Він як батько свідчить і стверджує це (Ірина Вільде); Була моя Марія, це хоч хто у селі вам засвідчить, поміж гарними гарна, поміж бистрими бистра (І. Муратов); Якщо Ви признаєте, що вона (робота) личитиме до Вашої другої збірки, то — хай вона іде у світ (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ствердити — стве́рдити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ствердити — [ствердиетие] -рджу, -диеш; нак. -ерд', -ерд'теи Орфоепічний словник української мови
  3. ствердити — СТВЕ́РДИТИ див. стве́рджувати. Словник української мови у 20 томах
  4. ствердити — див. стверджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ствердити — Стверди́ти, -джу́, -диш, -дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ствердити — СТВЕ́РДИТИ див. стве́рджувати. Словник української мови в 11 томах