1. Словник синонімів української мови

стверджувати

ВИЗНАВА́ТИ (вказувати на правильність, правдивість чого-небудь), ПРИЗНАВА́ТИСЯ, ПІДТВЕ́РДЖУВАТИ, ПОТВЕ́РДЖУВАТИ, СТВЕ́РДЖУВАТИ, ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПРИЗНАВА́ТИ розм. — Док.: ви́знати, призна́тися, підтве́рдити, потве́рдити, стве́рдити, засві́дчити, призна́ти. (Арсен:) Хоч і гірко це визнавати, але ти... ти стала міщанкою! (З. Мороз); Дядькові доводилось... признаватися, що таки збився з лічби (М. Стельмах); — Всі ми, піхота, війни скуштували, — підтвердив Демид (О. Гончар); (Яшка:) Запросіть товаришів, з якими я тікав з концтабору! Вони потвердять, що я не зрадник (Ю. Яновський); Син його не належить до жодної організації. Він як батько свідчить і стверджує це (Ірина Вільде); Була моя Марія, це хоч хто у селі вам засвідчить, поміж гарними гарна, поміж бистрими бистра (І. Муратов); Якщо Ви признаєте, що вона (робота) личитиме до Вашої другої збірки, то — хай вона іде у світ (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стверджувати — стве́рджувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. стверджувати — (засади) встановлювати, усталювати; (словесно) твердити, запевняти, заявляти, (правильність) підтверджувати; (рахунок) затверджувати. Словник синонімів Караванського
  3. стверджувати — СТВЕ́РДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., СТВЕ́РДИТИ, джу, диш, док. 1. що. Робити непохитним, усталювати, остаточно встановлювати що-небудь. Вони [підпільники] знали, що недаремно прожили на світі, що своєю смертю вони стверджують життя (Д. Словник української мови у 20 томах
  4. стверджувати — -ую, -уєш, недок., ствердити, -джу, -диш, док. 1》 перех. Робити непохитним, усталювати, остаточно встановлювати що-небудь. 2》 перех., а також про що, із спол. що. Упевнено висловлювати що-небудь, запевняти в чомусь. || без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стверджувати — Стве́рджувати, -джую, -джуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. стверджувати — СТВЕ́РДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., СТВЕ́РДИТИ, джу, диш, док. 1. перех. Робити непохитним, усталювати, остаточно встановлювати що-небудь. Наш народ грудьми кращих синів своїх відстоював завоювання Жовтня, стверджував на своїй землі владу Рад (Тич. Словник української мови в 11 томах