стверджувати

Значення в інших словниках

1. стверджувати — (засади) встановлювати, усталювати; (словесно) твердити, запевняти, заявляти, (правильність) підтверджувати; (рахунок) затверджувати. Словник синонімів Караванського
2. стверджувати — СТВЕ́РДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., СТВЕ́РДИТИ, джу, диш, док. 1. що. Робити непохитним, усталювати, остаточно встановлювати що-небудь. Вони [підпільники] знали, що недаремно прожили на світі, що своєю смертю вони стверджують життя (Д. Словник української мови у 20 томах
3. стверджувати — -ую, -уєш, недок., ствердити, -джу, -диш, док. 1》 перех. Робити непохитним, усталювати, остаточно встановлювати що-небудь. 2》 перех., а також про що, із спол. що. Упевнено висловлювати що-небудь, запевняти в чомусь. || без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стверджувати — ВИЗНАВА́ТИ (вказувати на правильність, правдивість чого-небудь), ПРИЗНАВА́ТИСЯ, ПІДТВЕ́РДЖУВАТИ, ПОТВЕ́РДЖУВАТИ, СТВЕ́РДЖУВАТИ, ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПРИЗНАВА́ТИ розм. — Док.: ви́знати, призна́тися, підтве́рдити, потве́рдити, стве́рдити, засві́дчити, призна́ти. Словник синонімів української мови
5. стверджувати — Стве́рджувати, -джую, -джуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. стверджувати — СТВЕ́РДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., СТВЕ́РДИТИ, джу, диш, док. 1. перех. Робити непохитним, усталювати, остаточно встановлювати що-небудь. Наш народ грудьми кращих синів своїх відстоював завоювання Жовтня, стверджував на своїй землі владу Рад (Тич. Словник української мови в 11 томах