стверджувати

стве́рджувати

-ую, -уєш, недок., ствердити, -джу, -диш, док.

1》 перех. Робити непохитним, усталювати, остаточно встановлювати що-небудь.

2》 перех., а також про що, із спол. що. Упевнено висловлювати що-небудь, запевняти в чомусь.

|| без додатка. Відповідати ствердно, говорити ствердним тоном.

3》 перех. Доводити, підтверджувати достовірність, правильність чого-небудь.

|| також із спол. що. Визнавати правильність, достовірність чого-небудь.

|| Бути, служити доказом істинності, достовірності чого-небудь.

|| перев. док. Підкріпити чим-небудь обіцянку, клятву, сказане і т. ін.

4》 перех. Офіційно схвалювати, визнавати остаточно встановленим що-небудь; затверджувати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

стверджувати — стве́рджувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
стверджувати — (засади) встановлювати, усталювати; (словесно) твердити, запевняти, заявляти, (правильність) підтверджувати; (рахунок) затверджувати. Словник синонімів Караванського
стверджувати — СТВЕ́РДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., СТВЕ́РДИТИ, джу, диш, док. 1. що. Робити непохитним, усталювати, остаточно встановлювати що-небудь. Вони [підпільники] знали, що недаремно прожили на світі, що своєю смертю вони стверджують життя (Д. Словник української мови у 20 томах
стверджувати — ВИЗНАВА́ТИ (вказувати на правильність, правдивість чого-небудь), ПРИЗНАВА́ТИСЯ, ПІДТВЕ́РДЖУВАТИ, ПОТВЕ́РДЖУВАТИ, СТВЕ́РДЖУВАТИ, ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПРИЗНАВА́ТИ розм. — Док.: ви́знати, призна́тися, підтве́рдити, потве́рдити, стве́рдити, засві́дчити, призна́ти. Словник синонімів української мови
стверджувати — Стве́рджувати, -джую, -джуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
стверджувати — СТВЕ́РДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., СТВЕ́РДИТИ, джу, диш, док. 1. перех. Робити непохитним, усталювати, остаточно встановлювати що-небудь. Наш народ грудьми кращих синів своїх відстоював завоювання Жовтня, стверджував на своїй землі владу Рад (Тич. Словник української мови в 11 томах