стаєнний
КО́НЮХ (той, хто доглядає коней), СТАЙНИ́ЧИЙ, СТАЄ́ННИЙ, КІННИ́ЧИЙ розм., КОНЮ́ШИЙ заст., ШТАЛМЕ́ЙСТЕР заст., ФО́РНАЛЬ діал. — Ануте, хлопці, — гукнув на конюхів, — виведіть лишень Пашу. — Та й кінь же був, отой Паша (О. Стороженко); Виявилося, що стайничі тільки зараз почали годувати коней (П. Панч); Пан дідич до слуги озвався: — .. Дай до стайні знати Там до стаєнного Гриня, Щоб комісарського коня Казав негайно осідлати! (І. Франко); Стояли вони в стайні окремо, і ніхто, крім старшого кінничого, до них близько й приступитися не смів (І. Муратов); Пани звеліли конюшим сідлати коні (І. Нечуй-Левицький); У нього були сотні коней і худоби, десятки форналів і наймитів (П. Козланюк).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стаєнний — Стає́нний: — конюх [51] Словник з творів Івана Франка
- стаєнний — стає́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- стаєнний — СТАЄ́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до ста́йня. На стаєннім порозі з'явився хурман (М. Коцюбинський); Два дні Юрко томився у Штефана на стаєнному горищі в сіні (П. Козланюк); // Якого тримають у стайні; признач. Словник української мови у 20 томах
- стаєнний — стає́нний конюх (ст)||машталір Лексикон львівський: поважно і на жарт
- стаєнний — -а, -е. 1》 Прикм. до стайня. || Якого тримають у стайні; признач. для їзди, а не для сільськогосподарських робіт (про коня); виїзний. Стаєнна лайка — груба, непристойна лайка. 2》 у знач. ім. стаєнний, -ного, ч. Те саме, що конюх. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стаєнний — Стає́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стаєнний — СТАЄ́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до ста́йня. На стаєннім порозі з’явився хурман (Коцюб., II, 1955, 81); Два дні Юрко томився у Штефана на стаєнному горищі в сіні (Козл., Ю. Крук, 1957, 388); // Якого тримають у стайні; признач. Словник української мови в 11 томах
- стаєнний — Стаєнний, -а, -е Конюшенный. Коні стаєнні. О. 1862. V. 107. Словник української мови Грінченка