стебелиння

БАДИ́ЛЛЯ збірн. (стебло і листя трав'янистих і бульбота коренеплідних рослин), БАДИЛИ́ННЯ розм., СТЕБЛИ́ННЯ, СТЕБЕЛИ́ННЯ рідше. Зелене бадилля папороті, червона смілка, білі та жовті соняшники в лісі й на окопах неначе потонули на саме дно в прозорій імлі (І. Нечуй-Левицький); Поп'ялася вгору перша весняна трава, скрашуючи торішнє почорніле бадилиння (І. Цюпа); Петру нагинається, старанно збирає гостре стеблиння, крутить товсте перевесло і зв'язує сніп (М. Чабанівський); Серед цієї розритвини, серед розтолоченого, змішаного з землею стебелиння лежав неживий Дробаха (О. Гончар). — Пор. ботви́на, огу́дина.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стебелиння — стебели́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. стебелиння — СТЕБЕЛИ́ННЯ див. стебли́ння. Словник української мови у 20 томах
  3. стебелиння — див. стеблиння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стебелиння — СТЕБЕЛИ́ННЯ див. стебли́ння. Словник української мови в 11 томах