1. Словник синонімів української мови

степний

ЗДІ́БНИЙ (який має природні здібності до чогось), ЗДА́ТНИЙ рідше, УДА́ТНИЙ (ВДА́ТНИЙ), ВДА́ЛИЙ, КЕБЕ́ТЛИВИЙ розм., КЕБЕ́ТНИЙ розм., СПОСІ́БНИЙ (СПОСО́БНИЙ) розм., СТЕ́ПНИЙ розм., ЗДА́НИЙ діал., ХИСТКИ́Й діал., ДОТЕ́ПНИЙ рідко, УДА́ЛИЙ рідко, УДА́НИЙ (ВДА́НИЙ) рідко. Кульжан виявилася надзвичайно здібною і в тринадцять років вміла і шити, і варити, і валяти повсть, і вишивати (З. Тулуб); Надзвичайно здатна дитина навчилась у сільській школі читати й писати по-українському, по-польському й по-німецькому (М. Коцюбинський); Чіпка до хазяйства такий удатний (Панас Мирний); Дуже кебетлива дитина (Словник Б. Грінченка); Хлопець був дотепний, кебетний (А. Кримський); — Не буде екзаменів.. Я була виготовила одну групу спосібніших хлопців, та діло стало за Законом Божим (Леся Українка); — Старша дочка ваша і гарна, й добра, і до всього степна, хазяйновита (І. Нечуй-Левицький); — Ну ж, Меласю! Дівчина, так дівчина, на диво здана! — каже дід, всміхаючись (Марко Вовчок); — Донька моя, Вікторія, змалечку до шиття хистка (В. Логвиненко); — Що нам з тобою, сину, робить, що ти ні до чого не дотепний? (казка); Він до всього вданий (Словник Б. Грінченка). — Пор. 1. таланови́тий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Степний — Степни́й прізвище населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. степний — СТЕПНИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що степови́й. А навколо багать – Куховарки-подруги, І вони гомонять Про степні лісосмуги (С. Крижанівський). СТЕ́ПНИЙ, а, е, розм. Те саме, що зді́бний 1. – Старша дочка ваша і гарна, й здатна, й добра, і до всього степна (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  3. степний — I степн`ий-а, -е, рідко. Те саме, що степовий. II ст`епний-а, -е, розм. Те саме, що здібний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. степний — СТЕ́ПНИЙ, а, е, розм. Те саме, що здíбний. — Старша дочка ваша і гарна, й здатна, й добра, і до всього степна (Н.-Лев., І, 1956, 134). СТЕПНИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що степови́й. А навколо багать — Куховарки-подруги, І вони гомонять Про степні лісосмуги (Криж., Срібне весілля, 1957, 307). Словник української мови в 11 томах
  5. степний — Сте́пний, -а, -е Способный, умѣющій. Моя ще цицьку тіки сце, а їсти не степна. Канев. у. Словник української мови Грінченка