1. Словник синонімів української мови

степовик

ВІ́ТЕР (більший або менший рух повітря в горизонтальному напрямі), ВІТРОВІ́Й поет., ВІТРИ́ЛО фольк.; ЛЕ́ГІТ (легкий вітерець), ЛЕГКОВІ́Й поет., ЗЕФІ́Р, ПА́ВІТЕР рідше, БРИЗ (береговий морський); СУХОВІ́Й (сухий і гарячий); СТЕПОВИ́К (степовий), СТЕПНЯ́К рідше; ФЕН (сухий і теплий, що дме з гір у долину); БУРЕВІ́Й, БОРВІ́Й поет. (сильний); ПОЗЕ́МКА (ПОЗЕ́МОК) (низовий вітер узимку, що звичайно переносить сніг по землі); СІ́ВЕРКО діал., СІ́ВЕР діал. (холодний). Повзли по небу хмари і шумів вітер (М. Коцюбинський); Хитає віти теплий вітровій (В. Сосюра); Плаче Ярославна В Путивлі рано на валу: — Вітрило — вітре мій єдиний, Легкий, крилатий господине! (Т. Шевченко); Весняний легіт жене по небесній блакиті, як пух, легенькі білі хмаринки (М. Коцюбинський); Чи тобі замало, легковію, колихати в морі кораблі? (Н. Забіла); Як живчик, як жилка тривожна Прокреслиться павітер (М. Бажан); Виснажливі суховії вже пролинули над степами, немилосердно висмоктавши з ріллі рештки весняної вологи (Л. Дмитерко); Зима.. розлютувалася буревіями та метелицями (В. Минко); Зранку схопилась поземка, вздовж вулиці свистів вітер, низько, при землі, женучи білі димки снігу (О. Донченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Степовик — Степови́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. степовик — див. житель Словник синонімів Вусика
  3. степовик — СТЕПОВИ́К, а́, ч. 1. Людина, що народилася або постійно живе в степовій місцевості. Од берегів Самари йшли до Богдана дикуваті лугарі та степовики, злітались вольні сини вольного Ташлика, неначе вольні степові орли (І. Словник української мови у 20 томах
  4. степовик — -а, ч. 1》 Людина, що народилася або постійно живе в степовій місцевості. 2》 Тварина, що живе в степу або яку вивели в степу. 3》 Степовий вітер. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. степовик — Степови́к, -ка́; -вики́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. степовик — СТЕПОВИ́К, а́, ч. 1. Людина, що народилася або постійно живе в степовій місцевості. Од берегів Самари йшли до Богдана дикуваті лугарі та степовики, злітались вольні сини вольного Ташлика, неначе вольні степові орли (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. степовик — Степовик, -ка м. Житель степныхъ пространствъ. (О. 1861. І. 264. Та й сам, бачу, степовик. МВ. (О. 1862. III. 74). Словник української мови Грінченка