1. Великий тлумачний словник сучасної мови

степовик

степови́к

-а, ч.

1》 Людина, що народилася або постійно живе в степовій місцевості.

2》 Тварина, що живе в степу або яку вивели в степу.

3》 Степовий вітер.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Степовик — Степови́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. степовик — див. житель Словник синонімів Вусика
  3. степовик — СТЕПОВИ́К, а́, ч. 1. Людина, що народилася або постійно живе в степовій місцевості. Од берегів Самари йшли до Богдана дикуваті лугарі та степовики, злітались вольні сини вольного Ташлика, неначе вольні степові орли (І. Словник української мови у 20 томах
  4. степовик — ВІ́ТЕР (більший або менший рух повітря в горизонтальному напрямі), ВІТРОВІ́Й поет., ВІТРИ́ЛО фольк.; ЛЕ́ГІТ (легкий вітерець), ЛЕГКОВІ́Й поет. Словник синонімів української мови
  5. степовик — Степови́к, -ка́; -вики́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. степовик — СТЕПОВИ́К, а́, ч. 1. Людина, що народилася або постійно живе в степовій місцевості. Од берегів Самари йшли до Богдана дикуваті лугарі та степовики, злітались вольні сини вольного Ташлика, неначе вольні степові орли (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. степовик — Степовик, -ка м. Житель степныхъ пространствъ. (О. 1861. І. 264. Та й сам, бачу, степовик. МВ. (О. 1862. III. 74). Словник української мови Грінченка