1. Словник синонімів української мови

стопорити

ЗУПИНЯ́ТИ (примушувати когось, щось стати, спинитися), СПИНЯ́ТИ, ЗОСТАНО́ВЛЮВАТИ розм., ЗАПИНЯ́ТИ діал.; ЗАТРИ́МУВАТИ із сл. хода, біг і т. ін.; ПРИПИНЯ́ТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ (на деякий час); СТО́ПОРИТИ, ЗАСТО́ПОРЮВАТИ (машини, механізми); ТАМУВА́ТИ, ЗАТАМО́ВУВАТИ (вільний рух, плин чогось). — Док.: зупини́ти, спини́ти, зостанови́ти, запини́ти, затри́мати, припини́ти, притри́мати, приде́ржати, засто́порити, затамува́ти. Аркадій Валеріанович зупиняє на сивому пагорбі свого чистокровця (М. Стельмах); Врешті стаю. Мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл (М. Коцюбинський); Йосип зостановлював її, а вона і ухом не веде (Панас Мирний); Їхали (верхівці) швидко, вчвал, вимахуючи нагайками, тільки порівнявшися з павільйоном, трохи затримали біг свій (Леся Українка); Вона бігла б, та боялась, що її припинять, догадаються, що тікає (Б. Грінченко); Той (капітан), нарешті, стопорить машину (коли машина є) чи згортає парус, коли йде під парусом, і правує до берега ближче (О. Гончар); Водій ледве встиг застопорити машину (Ю. Смолич); Нурла затамовував потік вище, одводив його до себе і давав воду свому куткові (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стопорити — сто́порити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. стопорити — Затримувати, зупиняти. Словник синонімів Караванського
  3. стопорити — Зупиняти, зупинити, позупиняти, припиняти, припинити, поприпиняти, спиняти, спинити, поспиняти Словник чужослів Павло Штепа
  4. стопорити — СТО́ПОРИТИ, рю, риш, недок. 1. що. Зупиняти або уповільнювати хід, роботу механізму, машини. – Стопоріть мотор! – залунав вигук із шлюпки (М. Трублаїні); Стопорить [капітан] машину .. і правує до берега ближче (О. Словник української мови у 20 томах
  5. стопорити — -рю, -риш, недок. 1》 перех. Зупиняти або уповільнювати хід, роботу механізму, машини. || Закріплювати стопором (яку-небудь деталь). Стопорити гайку. || перен., розм. Затримувати, уповільнювати розвиток, хід якої-небудь справи, якогось заходу, явища. 2》 неперех. Припиняти або уповільнювати свій хід. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. стопорити — СТО́ПОРИТИ, рю, риш, недок. 1. перех. Зупиняти або уповільнювати хід, роботу механізму, машини. — Стопоріть мотор! — залунав вигук із шлюпки (Трубл., II, 1955, 408); Стопорить [капітан] машину.. Словник української мови в 11 томах